Мій твір про мрійливу та доброзичливу дівчинку, яка мешкає у невеличкому чудовому місті та любить мальви.
ЯРОСЛАВА – МАЛЬВА – ЯСОЧКА
ЯРОСЛАВА
Я вас запрошую у Містоквіт, що в країні Мировида . Це невеличке містечко, затишне і красиве-красиве. Тут багато парків і скверів, як і в інших містах, селищах і селах, але місто відрізняється тим, що в ньому дуже багато квітів, різних-різних і красивих прекрасивих. Кожна вулиця має свою назву і свої квіти. Весною всі стараються потрапити на вулиці Підсніжникову, Тюльпанову, Нарцисову, а також у Яблуневий сад, Вишневий гай, щоб помилуватися квітами різних кольорів і сортів, яких тут можна нарахувати сотні. А ще можна пройтися Сакуровою алеєю. Влітку жителі міста і його гості обов’язково приходять помилуватися Ромашковим полем, що в Центральному парку, до Блакитного озера, на берегах якого росте багато Лісових дзвіночків, до Волошкового скверу, на Незабудкову галявину, до Гладіолусової вежі, до Білої, Салатової, Рожевої гортензієвих гір. А ще ж є Трояндовий проспект, Айстровий шлях, Хризантемний майдан, Сальвієва вулиця і багато-багато інших вулиць, вуличок, провулків, майданів, які різняться своїми назвами і квітами.
Містоквітці змагаються між собою за найкрасивіший, найквітковіший сад і дім, адже у кожному будинку є ще й зимовий сад, де також росте багато кімнатних рослин і квітів.
Родина Красуль придбали двоповерховий будиночок на новій вулиці Квітковій-нічній у Мировиді. От таке у них прізвище – Красуля! І тато – Красуля, і мама – Красуля, і донька – Красуля. Дивина! І поселилися вони на вулиці Квітковій. Вулиця ця чудернацька, як і вся країна Дивосвіт. Тут панують закони краси, за якими живуть люди, тварини, рослини і все живе. Вулиця Квіткова-нічна відрізняється від усіх інших тим, що квіти тут ростуть незвичні, бо розпускаюся вони тільки вночі і надзвичайно пахнуть. На їх запах злітаються світлячки. Квіти починають світитися і немов рухаються, а насправді залишаються на місці. На цю вражаючу красу приїздять подивитися туристи з усіх куточків планети Земля. А вдень вулиця Квіткова-нічна перетворюється на звичайну звичайнісіньку, бо квіти згортаються і засинають.
У будинку Красуль у дівчинки Ярослави тепер є своя кімната, на другому поверсі. А з неї можна вийти на маленький балкончик, з якого видно вулицю. Ярослава дуже полюбила цей балкончик і свою рожево-блакитну кімнату. Після війни, з якої втекла її родина, кімната і вулиця, і місто, і вся країна Мировида здавалася їй казковою. А мама говорила, що то так виглядає справжні мир, добробут і спокій, а ще турбота людей про свою країну. У кімнаті у дівчинки були улюблені іграшки і книжки. А серед них – білосніжна єдиноріжка-рюкзачок Іта, яку подарувала бабуся, і книжка про неї, що подарував дідусь. Коли Ярослава починала сумувати за рідними, які залишились далеко-далеко, то вона притуляла до себе Іту і починала їй читати про її саму. І тоді здавалося, що бабуся й дідусь посміхаються із фото на столі.
Ви хочете познайомитися з Ярославою Красулею? Ось вона вийшла на свій балкончик. У неї довге і пряме волосся кольору гіркого шоколаду, яке виблискує на сонці. Зелені великі очі, але якісь сумні. Прямий ніс і круглі губки, на яких ледь помітна посмішка, що мов світлячок з’являється і зникає з її обличчя. Відразу видно, що дівчинка добра і лагідна. А ще, я скажу по секрету, щедра і мрійлива. Вона вірить в дива. Через це її друзі сміються з неї, а вона не зважає на них і вірить, бо вже бачила найстрашніше. І тут, у новому будинку, вона сказала собі, що тепер будуть тільки дива. Адже в Мировиді немає зруйнованих будинків і страшних вибухів, пострілів, криків і замінованої землі. Тут немає жахіття війни.
Ярослава вчиться у 4-му класі Містоквітної спеціалізованої школи «Майбутнє». Відвідує музичну школу «До-мі-соль». Вона мріє стати відомою скрипалькою, як Ванесса Мей. Ярослава обожнює Ванессу, навіть повісила її портрет в своїй кімнаті. А ще вона серйозно займається танцями. Дуже любить хіп-хоп і малювати. На її картинах рідні і друзі, яких забрала війна, бабуся і дідусь і її улюблені мальви. Дівчинка називає ці квіти «красиві чашечки», бо кожна квіточка на стеблі, як чашечка для молока чи горнятко для кави. Усе залежить від їх розміру. От які виростуть – таке й призначення. Колись Ярослава навіть придумала історію про чашечки, створені Природою і розповіла її в класі. Усім сподобалася ця розповідь, адже мальв було багато-багато на клумбах у школі, біля її рідного дому, у бабусі на городі, на вулицях міст і сіл її Батьківщини. Дівчинка дуже їх любила.
А в Містоквіті мальв чомусь немає, зовсім, жодної. І Ярослава не знала де взяти насіння мальви, адже у Мировиді ніхто не чув про ці квіти. Дівчинка засумувала. Її мама працювала лікарем, а тато інженером, тож дуже часто Ярослава залишалася вдома сама. І щоб вона не була така самотня, батьки подарували їй цуценя. Ярослава назвала його Рік. Собача відразу відчуло себе господарем в домі. Воно бігало, стрибало, бешкетувало, але йому це все дозволяли робити, бо дуже його полюбили.
Ось і знову. Щойно Ярослава вийшла на свій балкончик, як Рік уже почав стрибати по її кімнаті, щось шукати і робити безлад. На цей раз Ярослава розсердилася. Вона допомагає батькам: миє посуд, двічі на тиждень прибирає в будинку, витирає пил, поливає квіти, двічі на день вигулює Ріка, а він бешкетує. Хіба так можна? Схопив зубами Іту, а та зачепилася своїм красивим єдиним рогом за кенгуру Капусю. Рік потягнув щосили…і раптом із сумки Капусі щось посипалося. Рік злякався і втік – заховався під ліжком. Ярослава нагнулася прибрати сміття, аж роздивилася, а то насіння мальв. Згадала! Це ж вона тоді назбирала його на клумбі, а пакуночок забула, то й поклала в сумку Капусі, яка була тоді в портфелі. Чому в портфелі? Бо Ярослава бере її з собою в школу.
– Ріку! Ріку! Ти знайшов! Ріку, ти де?
А цуценя злякалося, що його лаятимуть за шкоду, та й забилося у найдальший куточок під ліжком.
– Ріку! Ріку! Йди сюди. Ти ж справжній детектив! Ти супер-детектив!
Ярослава ледве дістала Ріка з-під ліжка і ну його цілувати. А той був такий здивований, що навіть забув облизати дівчинку. Він не розумів як то за шкоду його хвалять та ще й цілують.
МАЛЬВА
Ярослава зібрала кожну насінинку, навіть перерахувала. Їх було не багато. Дівчинка згадала як вони з бабусею висаджували квіти, як було весело…На її очі набігли сльози. Але висаджувати вже запізно. То що ж робити? Ярославі згадалися бабусині слова: «Насіння буде мертвим і не проросте, якщо довго зберігатиметься». Дівчинка стала підраховувати скільки ж років уже лежить це насіння мальв і не могла згадати. Як? Чекати до наступної весни? Не можна! Ярослава пішла в магазин і придбала грунт та екогорщики для розсади і прискорювач росту рослин. Тож доки батьки прийшли з роботи, кожна насінинка знайшла своє місце в землі.
За вечерею тато з мамою вислухали схвильовану розповідь Ярослави і… засмутили її.
– Розумієш, донечко, – сказав тато, – у Містоквіті є свої закони і кожен житель має їх дотримуватися. Так от, містяни не мають права висаджувати рослини і квіти, які їм заманеться, а лише ті, які дозволено висаджувати на тій вулиці, де вони живуть. Якою б маленькою вона не була, навіть такою, як наша, де є всього 8 будинків. Оскільки наша вулиця називається Квіткова-нічна, то тут можуть рости тільки ті квіти, які розкриваються чи надзвичайно пахнуть уночі, як от матіоли, щоб прилітали світлячки. А мальви – це денні квіти.
– Тату! Але ж вдень наша вулиця зовсім без квітів, бо нічні вдень не квітнуть і не пахнуть, вони сплять.
– Доню! На жаль, такі правила. І ми маємо їх дотримуватися, якщо хочемо тут жити.
– То що ж робити? Я вже висіяла мальви! – розплакалася дівчинка.
І тут до розмови підключилася мама. Вона порадила Ярославі дочекатися доки проростуть квіти, адже насіння пролежало кілька років, висіяно запізно.
– Можливо, що насіння і не проросте, – сказала мама.
– Ні! Мальви виростуть! , – зі сльозами заперечила Ярослава і побігла на веранду, до горщиків із насінням. Вона плакала і шептала над кожним із них: «Мальвочки, любі, проростіть! Дуже прошу, мальвочки, оживіть!».
Щоранку, перед школою, Ярослава приходила до мальв, які ще не проросли, і віталася з ними: «Доброго ранку, мої квіточки-чашечки», а вже потім поливала їх. Після школи вона приходила до них знову, з Ріком, щоб розповісти про те, в якій красивій країні і місті вони зараз ростуть. Собача не розуміло з ким розмовляє дівчинка, адже в горщечках він нічого не бачив. Перед тим, як лягати спати, Ярослава приходила до квітів, щоб сказати їм: «Доброї ночі, мої мальвочки».
Через деякий час з’явилася перша тендітна рослинка. Рік помітив її першим і лиш Ярослава прочинила двері, почав голосно гавкати та тягнути її до веранди. І знову дівчинка підхопила Ріка та почала цілувати. Через кілька днів мальви проросли всі. Усі! Ярослава повідомила про це батькам.
– Я тебе вітаю, доню. Це справді диво, що вони проросли. Але висадити їх у землю біля нашого будинку ти не маєш права. Якщо ти хочеш це зробити, то потрібно звернутися до Головного квіткового дизайнера Містоквіту з проханням дозволити висадити мальви. І тільки коли він дозволить , ти зможеш висадити квіти. Але і це ще не все. До листа ти маєш додати згоди усіх жителів нашої вулиці Квіткової-нічної.
– Які згоди?- злякалася дівчинка.
– Ярославочко, не лякайся, – сказала мама лагідно. – Тобі потрібно з сайту мерії скачати в свій телефон зразок такої згоди і обійти з ним усіх жителів нашої вулиці та запитати у них: «Пані (чи пане)! Ви не заперечуєте, щоб я висадила біля свого будинку квіти мальви?». Якщо вони дають згоду, то на своєму телефоні натискають спеціальний значок згоди, а у тебе в телефоні з’являється прізвище, ім’я, по батькові господаря будинку з твоєю квіткою.
– Тоді я вже побігла робити.
– Зачекай, доню. Сусіди можуть бути проти.
– Проти? Чому?
– Ярославочко, вони ніколи не бачили мальв, не знають які вони. Тож, перш ніж просити дозволу, ти маєш розповісти людям про квіти, показати їх фото чи відео і …
– І?
– І переконати їх, що буде красиво, що наш будинок не зіпсує загальний вигляд вулиці. Але є ще одна складність. У тебе дуже мало часу, бо розсада швидко росте. Ми б з татом тобі допомогли, але відпустка у нас аж через три місяці.
– Мені друзі допоможуть!
– Ти впевнена?
– Так.
Ярослава прийшла в свою кімнату, сіла за комп’ютер і почала шукати світлини, на яких є мальви. Вийшов цілий фотоальбом. Дівчинка почала розглядати світлини. Ось вони всі серед мальв: бабуся, дідусь, мама, тато і Ярослава. А тут лише бабуся і дідусь, окремо мама і тато, сама Ярослава і всюди мальви – рожеві,білі, червоні. А ще було відео як мальви просинаються, як їх гойдає вітер, як вони засинають. Краса! Бабуся фотографувала… Ярославі стало сумно, защипало в носі і захотілося плакати. Та Рік розсмішив – він став роздивлятися світлини і гавкати.
У школі Ярослава розповіла однокласникам про мальви, показала світлини і сказала, що несправедливо коли всі вулиці красиві вдень, а Квіткова-нічна лише вночі. Квіти дуже сподобалися однокласникам і вирішили допомогти. Спочатку склали план того, що вони мають робити. Знайшли зразок згоди. Скопіювали в свої телефони. Додали світлини і відео з мальвами. Потім пішли опитувати жителів з вулиці Квіткова-нічна. Найперше четвертокласники віталися. Далі запитували чи є у дорослих час поговорити, а почувши ствердну відповідь, представлялися. Ярослава розповідала про мальви, діти показували відео і фото. Жителям вулиці сподобалися мальви. Ніхто не заперечував, щоб Ярослава висадила ці квіти біля свого будинку. Класно! Супер! Дозвіл є!
Потім четвертокласники сіли писати листа Головному квітковому дизайнеру Містоквіта, але у них не виходило. Напевне, четвертокласники стомилися за цілий день. Тож вирішили, що писатимуть листа завтра. Але ввечері прийшли тато з мамою і допомогли не тільки написати лист, а ще й відправити його Головному дизайнеру. Коли назавтра Ярослава повернулася зі школи, її порадувала відповідь від Головного квіткового дизайнера міста. Він дав дозвіл висаджувати мальви. Дівчинка так зраділа, що застрибала на одній нозі, схопила Ріка і стала його цілувати.
Ярослава ледве дочекалася батьків. Після вечері вони разом спроектували казкову клумбу, на якій мали рости мальви. Щоб її створити родина Красуль працювала і в суботу, і в неділю. Вийшло дуже красиво. На клумбі тепер росли не тільки мальви, а ще й різні вічно зелені рослинки і стояли чудернацькі статуетки, що їх привіз тато.
Тепер у Ярослави додалось турбот, адже їй потрібно було доглядати за новими жителями їхнього подвір’я, поливати квіти, рвати бур’яни. Першими зацвіли білі мальви, потім рожеві і ось червоні. Коли всі квіти повністю розквітли, то утворилося мальвине коло. Спочатку біля квітів робили селфі однокласники Ярослави. І коли вони виставили світлини на свої сторінки в інтернеті, надіслали друзям, показали батькам. будинок Красуль став найпопулярнішим у Містоквіті і навіть у всьому Мировиді. А знаєте чому? Бо ніхто і ніколи тут не бачив живих мальв. Історія про дівчинку Ярославу та її дивовижні квіти поширилася дуже швидко. Кількість лайків в інтернеті була мільйонною. А Головний квітковий дизайнер Містоквіта надіслав дівчинці подяку за красу, яку вона створила разом із батьками. І так трапилося, що поступово Ярославу стали називати Мальвою. Дякуючи їй, вулиця Квіткова-нічна стала ще й денною.
ЯСОЧКА
Мальви, що нагадують живі чашечки, дуже сподобалися жителям маленької вулиці Квіткова-нічна. Вони просили у Ярослави насіння квітів, щоб посадити у себе біля будинків. І ось настала осінь. Мальви відцвіли. Квіткові чашечки перетворилися на маленькі кульки, в яких утворилося насіння. Коли воно достигло, Ярослава зібрала усі кульки, перерахувала їх і справедливо розділила для всіх жителів своєї вулиці. Потім вони з мамою пошили 8 маленьких мішечків для насіння. На них дівчинка написала прізвища сусідів. Мама порадила як треба говорити, коли комусь щось даруєш: «На добро». У неділю Ярослава склала мішечки в свій рюкзачок-єдиноріжку, взяла Ріка і вона пішли розносити насіння. Ось дівчинка підходить до сусіднього будинку і говорить:
– Добрий день. Я – Ярослава, Ваша сусідка. Пам’ятаєте? Ви просили насіння мальв. Я дарую Вам.
– Дякую, Ясочка.
Ярослава здивувалася, бо раніше ще ніхто її так не називав, вона навіть забула про насіння. На допомогу прийшов Рік. Він підстрибнув, вихопив із рук Ярослави мішечок і поклав до ніг сусідки. Ріку це так сподобалося, що біля кожного будинку він поспішав вихопити мішечок ще до того, як Ярослава вимовить останнє слово.
Навесні жителі вулиці Квіткова-нічна висадили мальви. Люди з інших вулиць запитували: «Звідки у вас ці дивовижні квіти?». А жителі вулиці Квіткова-нічна чомусь відповідали: «Від Ясочки», яка живе на нашій вулиці.
Тепер у дівчинки потрійне ім’я. Мама з татом кличуть її Ярослава, однокласники – Мальва, а сусіди – Ясочка.