Святий Миколай

У ніч на 19-е, як дітвора поснула,

На небі поряд з місяцем зірочка майнула.

Сніжинки з неба падали, новини всім несли,

Усі уже чекали їх,  бо ж з неба то посли.

«Усі-усі! Послухайте, місця займайте!

Вони вже близько, вже йдуть, на диво ви чекайте!»

 

І ось по білому сніжку поважною ходою

Іде у білім кожушку широкою тропою.

Всі кущики і деревця із радістю вітають

Веселого добродія – Святого Миколая.

Він подарунки всім несе: книжки із квіточками,

А неслухів нагородить він добре різочками.

 

Із ним ідуть помічники –

Малесенькі сніговички.

Вони в руках казки несуть,

Що дітлахам у снах прийдуть.

А місяць хмуриться й питає

У Святого Миколая:

«До кого йдеш, скажи куди,

Ти не лишаючи сліди?»

 

«Прийшов дарунки дарувати,

Малечу з святом привітати.

Всі дітлахи мені листи писали,

На мене всі вони чекали.

Хто просить м’ячик, а хто книжку,

А хто малу сіреньку мишку.

І від дорослих є бажання –

Надії, мрії, сподівання!»

 

 

Люди, як квіти

Люди, як квіти,

Кожному по різному випало жити.

Хтось без турбот зростав у садах,

Хтось пробивав крізь ліси собі шлях.

З когось вітри здували пилинки,

Когось бурі долали страшні без зупинки.

Хтось мріяв відкрити таємні світи,

А хтось лиш про хліб і склянку води.

Для когось багатство важливе одне,

Для когось родина – це головне.

Один сенс життя бачить в грошах,

Для іншого ж він у звичайних речах.

 

 

 

Унікальний народ

Українці – це народ унікальний,

Вільний він та багатостраждальний.

Красиві дівчата, плакучії верби,

Степи родючі, гострії серпи,

Небо синіє, пшениця росте,

А на байки про бідність українцям пусте.

Україна розвинена вгору крокує,

Щасливе майбутнє вже зараз будує.

А як хто і каже, що це геть не так:

«Країна розквітне, як на горі свисне рак…»

Ті, хто балакають, українців не знають,

Вони хоч мрійливі та мету свою мають.

До цілі далекої будь-що доберуться,

А з тих хто не вірив, ще посміються.

 

Озеро

Десь у Альпах за лісами,

Де людських нема слідів,

Де косулі та олені лиш

Тікають від вовків.

Не від рук людських в цім місці

Все буяє і росте,

А від дощику і сонця

Все зелене і густе.

 

Де вночі не світить світло

Від ліхтариків і фар,

А лиш місяць ліс освітить.

Пробиваючись з-за хмар,

Де ти вранці не побачиш

Ні заторів, ні машин.

Лиш туман густий молочний,

Що складається з краплин.

 

Там є річка голубая,

Бурний в ній води потік.

Хоч мала та заливає

Береги свої щорік.

З гір далеких півпрозорих

Шлях вона свій починає.

Альп блакить від інших взорів

Тую річечку ховає.

 

В річці цій тамують спрагу

Старші і малеча.

Тут між звірами у лісі

Гине ворожнеча.

Ось ведмеді рибу ловлять,

Ведмежат навчають.

Ось косуль й оленята,

Бігаючи, грають.

 

Ввечері вовки приходять,

Воду п’ють повільно.

Інших звірів не чіпають.

Всім тут місце вільне.

А тим часом тая річка

Свій маршрут будує

Крізь ліси, поля і гори

Вдаль і вдаль мандрує.

 

Не знайде вона зупинки,

Не знайде покою,

Розтічеться у всім світі

Чистою водою.