НАЙКРАЩИЙ ПОДАРУНОК

Одного погожого вересневого ранку, коли хмарки пливли по небу немов кораблі, а вітерець сушив вбрання дерев після нічного дощу, почалась наша історія.

П’ятикласник Сашко збирався до школи. День мав бути чудовим, але все може зіпсувати контрольна з математики. Всередині Санька прокинулось гидке почуття досади. Вчора ввечері хлопчина провів весь вільний час граючи у футбол. Ну чому, чому він не міг сісти і повторити всі правила?! Тепер точно отримає двійку!

За сніданком він намагався пригадати весь матеріал, але в голові крутилась лише думка про те, як Сашко забив три голи підряд.

Після сніданку швидко одягнувшись та надівши наплічник він пішов у школу.

Перший урок – історія. Діти як завжди кидались олівцями і лінійками, малювали ріжки гетьманам і козакам. Аж тут клас затих. До класу ввійшов директор разом з вчителькою Лідією Миколаївною і з незнайомою дівчинкою. В неї були великі сині очі , золоте волосся , зібране у хвіст, милий маленький носик і красиві губи . Словом така красива , що хоч з лиця воду пий.

• Дорогі діти! У вашому класі новенька. Знайомтесь – Кіра Рудич.

Лідія Миколаївна радісно заплескала в долоні. Дівчинці запропонували сісти за третю парту, прямо за Сашком.

Увесь урок хлопець потайки оглядався і роздивлявся Кіру. Видно вона йому сподобалась.

Після уроку історії мала бути контрольна з математики. Але Олександр зовсім про неї забув і тепер думав тільки про новеньку.

«А раптом вона не знає про контрольну?! Раптом вона напише погано?!»

Продзвенів дзвінок. У клас зайшла вчителька математики Зоя Олексіївна Опенько. Діти потайки називали її ЗОО.

Ця абревіатура означала «Змія особливої отрути». Це справді було так! Навіть директор боявся ЗОО.

«Змія» роздала контрольну і сіла за свій стіл. Діти почали писати контрольну. Всі, крім Сашка. Він сидів і замріяно дивився в зошит. Його друг, Іван штовхнув в плече «Ей! Не спи!»

Після уроків Санько вирішив ближче познайомитись з Кірою. У руці він стискав цукерку «Коко чоко», яку збирався подарувати новенькій.

• Ем… Привіт…
• Привіт….
• Мене звати Олександр. А тебе Кіра, так? В тебе таке гарне ім’я, ніколи не чув такого.
• Ага.
• Я хотів…
• Що хотів?- дівчинка подивилась на нього такими великими очима, що хлопець позадкував і спіткнувся об сумку.
• Ой!
• Хм! – Кіра взяла наплічник і вийшла з класу.

Санько підхопив рюкзак, розгорнув цукерку, і кинувши до рота пішов понурий додому.

Пройшов тиждень.  За всі дні хлопець намагався подружитись  з новенькою. Але вона або відмахувалась, або дивилась на нього своїми великими сумними очима. Сашко помітив, що вона дуже сумна, як у воду опущена.

Одного разу він ішов коридором і почув  як хтось розмовляє. Прислухавшись Олександр почув…

• О, привіт Кіро! Я вчора говорила з твоєю мамою. Дідусь вже поїхав?
• Так…Він обіцяв мені подарувати свій диск, де записані його колядки. Але забув.

Ці голоси належали ЗОО і Кірі. У дівчинки на очах бриніли сльози.

• Ну добре. Передавай привіт мамі!
• До побачення!

Тепер Сашко точно знав , що він подарує новенькій. Він обмірковував, як йому дізнатись ім’я Кіриного дідуся.

Та ось йому пощастило. Вчителька якраз задала намалювати своє родинне дерево.

Наступного дня хлопчик був дуже веселий. На перерві він знайде на Кіриному малюнку те, що йому потрібно. Нарешті Санько подружиться з однокласницею. Олександр так про це мріє!

Перед уроком літератури, коли Кіра пішла в їдальню, Санько тихенько підійшов до її парти, і заходився розглядати малюнок.

• Так… Це не те…і це не те, і це… А, ось! Юрій Бербека!

Він швиденько записав ім’я та прізвище, і побіг у коридор.

Після уроків хлопчик ходив по всіх крамницях і питався, чи немає у них диска з колядками Юрія Бербеки. Але диска ніде не було. Ось, що чув Сашко у відповідь:

• Вибач, у нас немає.
• Немає.
• Відсутні.
• Може щось інше запропонувати?

Хлопець зовсім занепав духом. Залишився останній магазин.

Зайшовши до крамниці він запитав:

• У вас немає диску з колядками Юрія Бербеки?
• Здається є. Зараз принесу.

І високий чолов’яга, з пишною бородою пішов на склад. Через кілька хвилин він повернувся.

– Ось, прошу. Ціна 50 грн.

• Дякую! Ось гроші. Ви не уявляєте, як ви мені догодили.

Вийшовши на вулицю він застрибав від радості, і не міг дочекатися завтрашнього дня.

***

Наступного дня, прийшовши в школу, Сашко помітив, що Кіра була засмучена ще більше. Хлопчик хотів віддати їй диск перед уроками, але засоромився. Ось пройшов другий урок, третій… А він все не наважувався.

На останній перерві Санько подумав: «Так, треба дарувати. І негайно.»

Він підійшов до Кіри і сказав:

• Я чув, що твій дідусь поїхав, і забув подарувати диск. Я хочу його тобі подарувати.

Новенька усміхнулась:

• Клас! Це найкращий подарунок на мій день народження! – сказала вона аніскілечки не здивувавшись.

Дівчинка чемно подякувала однокласнику. Вона була на сьомому небі від щастя.

Він неймовірно пишався собою.

Незабаром вони стали друзями. Часто ходили один до одного в гості. І в гостях у Кіри завжди слухали колядки Юрія Бербеки.