Маленька овечка з великими пригодами

Частина перша

         Гори Карпати… Місце наповнене незбагненно чарівними краєвидами, магічними полонинами та містичними лісами. Саме в цьому пречудесному місці розташувалася кошара «Смерека». Тут живуть різні вівці, але є одна особлива. Вона найвродливіша, найрозумніша, найпрекрасніша! ЇЇ ім’я — овечка Олександра. Вона має сорок сім найкрасивіших сестер та сорок три з половиною брата (чому від барана Петра залишилася лише половина ніхто не знає).

Олександра дуже креативна. Колись вона хотіла втекти з кошари з баранчиком Петраркою, колись зробити овечий цирк, колись стати президентом кошари, колись напасти на пастуха, а одного разу… навіть організувала секретне казино. І ось вона придумала нову пригоду.

Понад усе Олександра не любила стригтися. І от коли мали  стригли овець, вона вирішила втекти за сім морів. Вона прибігла в ліс і незабаром, звичайно, заблукала. Вже смеркло… Олександра вирішила лягати спати, аби відпочити.

Ще перші півні не співали, а Олександра вже на ногах. Вона поснідала свіжою травичкою, умилась, причепурилась і тут почула якийсь звук… Це був вовк! Вона злякалась, почала кричати, бекати, бігати, панікувати, наче була вся не своя, а тут вовк промовив:

• Стоп, спокуха, ти якась стрьомна. Чого ти так панікуєш.
• Чого я панікую!!!- зарепетувала Олександра,- тому що я собі встала, поїла, причепурилася, і тут до мене приходить вовк! Вовк, хижак який зазвичай їсть овець! Як тут не панікувати!?
• Не хвилюйся, я не такий, я вовк сучасний, продвинутий. Я вовк веган!
• Ти?!?!- вибухнула сміхом овечка,- як такий хижак як ти може бути веганом, як ми?
• Дуже й дуже просто! Я довго до цього йшов. Я виріс в сім’ї м’ясоїдів, які без м’яса не можуть жити. Всі в зграї вбивали і їли інших тварин, мені з самого дитинства не подобалось це. Тому в один момент я вирішив – більше я вбивати не хочу, і їсти тваринні продукти теж! Я веган!- гордо промовив вовк.- тепер я снідаю авокадо, обідаю щавлем, а вечеряю руколою.
• Ну тоді добре, я більше не боюсь. До речі, як тебе звуть?
• Мене зовуть Сенпелемон. Але можеш мене називати Сем.
• Добре. Я тобі хочу розказати, що я загубилася в цьому дрімучому лісі. Ти ж тут виріс, маєш знати, як з нього вийти.
• Так, звісно я знаю як з відси вийти!

І нові друзі попростували, зібравши всі сили для подорожі, на пошуки кошари. Вони йшли день і ніч, ніч і день, так довго, що овечка вирішила запитати:

• Ти точно знаєш куди йти?
• Я, чесно кажучи, теж заблукав!
• Як? Ми йдемо так довго, а якщо не в той бік, якщо ми тільки відходимо від кошари, якщо я більше ніколи не побачу своїх братів і сестер, якщо на нас нападе якийсь змучений спекою ведмідь грізлі?
• По-перше, у нас грізлі не живуть, по-друге, вихід ми знайдемо обов’язково!
• Ну добре, тоді ходімо в перед!

І вони пішли далі. Йшли день і ніч, ніч і день, перетнули велику річку і враз побачили кінець лісу! Вони побігли якнайдужче, аби дістатися до виходу. І тут вони побачили…

Частина друга

         Місто! Це було місто! Вони були здивовані і в цей же момент розгублені. Не розуміючи де  були,  вони вирішили розібратися, що це за місто. Вони побачили напис «Лондон». Овечка промовила:

• Я знаю, що це за місто! Це столиця Британії, пастухи казали, що мріють тут побувати, а ми вже тут, але мені страшно, я нічого тут не знаю.
• Я від друзів чув про це місце, вони казали, що тут цікаво і можна провести з користю час!

І наші мандрівники почали веселитися! Вони побували в всіх музеях та інших цікавих місцях. І враз вони побачили веганський ресторан. Вовк Сем, як затятий веган, стрімголов туди помчав. Овечка побігла за ним. Влетівши в ресторан, вони почали замовляти різні страви без м’яса, без риби, без молока та інших продуктів тваринного походження. Наїлись, що аж в животі буркотіло, але тут підійшов офіціант і сказав щось англійською, овечка не зрозуміла що той сказав, проте Сем, як затятий знавець англійської мови, зрозумів, що той просить розрахуватися. Вони дістали гроші, які знайшли по дорозі до Лондона, і відплатили за свою трапезу.

Прийшов час для сну, наші мандрівники, гарненько попоївши, пішли шукати готель, аби переночувати. Вони знайшли розкішний готель в центрі Лондона, та забронювали найдорожчий номер, адже знайшли багато грошей. Вони перед сном ще поплавали в басейні, відпочили в сауні та з’їли трохи королівських броколі.

Зранку вони вирішили, що прийшов час повертатися додому. Купивши квитки на потяг, вони вирішили ще раз зайти в той веганський ресторан. Їли-пили. Прийшовши на вокзал, вони зрозуміли, що пропустили свій рейс. Але якщо потяг пішов, то є квитки на літак. Тому, недовго думаючи, наші сироїди, придбавши квитки, подалися до аеропорту. На летовищі було неймовірно цікаво. Дуже багато людей та літаків. Вони сіли в літак та полетіли до Львова. Там, сівши в автобус, доїхали до села біля підніжжі гори. Забралися на гору та дійшли до кошари. Там на овечку вже не чекали, думаючи, що вона зникла, тому для всіх її повернення було дивом. Вони прийняли вовка до себе в отару, тепер він їх охороняв. Олександра розповіла про свої пригоди з Семом. Вівці слухали з захопленням та дивувалися, як звичайна овечка може в житті такий шквал пригод пережити! Отака історія маленької овечки з великими пригодами.

Автор – Гребенюк Остап