Я квітка.Звати мене Сон.Росту я на пагорбі серед каміння та піску.Я не одна.Нас багато фіолетових дзвоників.Коли дме вітер,то коливаються квіткові хвилі.

Нижче ростуть тополі.Вони високі.На самій верхівці дерева гніздо ворона.Там є маленькі пташенята,бо один птах постійно кудись летить і вертається знов на дерево.Вони годують своїх маленьких діточок.

А там по переду біжить річечка.Вона не величка,але стрімка.Над нею кружляють джмелі,метелики та бабки,пьють водичку горобці.Ось вилізла на каміння жаба.Вона почала голосно кумкати,зазиваючи інших до розмови,а потім замовкла.Мабуть задрімала від промінців теплого сонечка.Плескається радісно у воді риба.Грається…Вода у річці весело біжить,обминаючи камінчики.Чуєш?Це розмовляє водичка.

Біля річки ростуть жовті блискучі квіточки болотної калюжниці.А там далі шумить рогіз.Ш-ш-ш…І раптом що це?З трави вилітає пара фазанів.Іх хтось злякав.Це їх місце, де вони постійно живляться.Може то ящірка?

Моя мрія рости біля річки,де вирує життя.Воно цікаве та різноманітне.Я кожного дня спостерігаю за тим життям,подумками я там щохвилини.Але цього зробити на жаль я не в змозі.

Сідає сонечко.На моєму пагорбі вже стемніло.А там,попереду сонячні промінчики пробігають востаннє по траві,водичці,верхівках дерев.Закінчився день.Завтра я знову буду спостерігати за тим життям.

А раптом з’явиться Чарівник,який зможе здійснити мою мрію і перенести мене у цей чудовий куточок природи.З цією думкою я засинаю,сподіваючись що вранці прокинуся на галявині своєї мрії.