Даринка красива дівчинка з вільною душею. Ніколи не покине свою країну якій віддана. Хоча інколи буває лідеркою. Це нормально… Якщо знати, що означає жити вільною людиною.

Дарина жила в королівсті Кантар у місті Мепландія. Країною володів король Туран-Стал І. Кожен мешканець мав особливий дар, але Туран заборонив використовувати його бо вважав , що людству буде краще без нього. Даринка мала цей дар від народження також. З кожним роком, Даринка ставала дорослішою і все частіше бачила, що жителі її міста ходили засмучені.

Одного разу Даринка гуляючи зустріла старенького-старенького дідуся.

Він сидів під деревом і відпочивав від палючого сонця і важкого робочого дня. Дівчинка присіла біля дідуся і він розповів, що жителі всієї країни Кантар мають величезний дар від народження, цей дар неможливо забрати чи контролювати, але нажаль люди перестали боротися за право використовувати його.

-А що це за дар, дідусю?

– Даринко! та це ж воля!!!

Дорогою додому дівчинка постійно думала, як маючи волю, бути рабом?

Наступного дня, Даринка розповіла про зустріч зі стареньким своїй мамі. Вона розказала, що в неї є дар, який не може забрати ні король, ні інша людина. Мама погодилася з донечкою, але сказала, що жителі давно не використовували його.

-Так, відповіла принцеса. -Але цей дар має тільки королівська сім’я, тому що звичайним людям не потрібно мати ні свободи, ні волі.         Даринка працювала в замку, допомагаючи мамі готувати їжу для королівської родини. Одного разу пізно ввечері, гуляючи по красивому, зеленому саду королівського палацу, дівчинка зустріла дочку короля. Дівчатка подружилися, і з того часу вони часто говорили і гралися в різні ігри. Даринка запитала принцесу чи знає вона про те, що жителі їхнього королівства мають особливий дар від народження.

Дівчинка засмутилася, адже хотіла почути іншу відповідь і наступного дня знову запитала:

-Якщо б всі люди могли використовувати свій дар для того, щоб королівство ставало сильнішим, могутнішим, чи не було б це краще для всіх людей?

Принцеса задумалась, і відповіла, що вона поговорить з королем і дасть їй відповідь.

Пройшло багато місяців, і старий король помер. Принцеса стала королевою і запросила Даринку до себе у гості на розмову.

-Сідай Даринко, мушу дещо тобі сказати… Я довго думала про твої слова, і вирішила, що волю не має право забирати ніхто і ніколи, тому завтра на святі королеви я оголошу про моє рішення всім мешканцям нашого королівства.

Наступного дня, на свято королеви Даринка йшла з відчуттям, якого вона ніколи не мала. Серце наповнювала любов, віра, і свобода… Вона розуміла, що з цього дня всі люди отримають право на свою особисту свободу, свій вибір, і ніхто більше не буде обмежувати людей і нав’язувати свою думку.

Щасливий народ рушив від королівського палацу по домівках і наступив новий день-сповнений радості від того, що люди стали вільними…