З чого все почалося…

На одній скелі Аргентини звили гніздо прадавні птахи – птеранодони/ Єдине яйце заховали під гілочками сухого хмизу. Терпеливо матуся й татусь птеранодони чекали на свого малюка. Яйце почало тріскати і динозаврик вилупився якраз на світанку, в четвер. Назвали синочка – Діно. Він швидко ріс!  Тому через кілька днів динозаврик вже навчився ходити, а через декілька місяців вправно літав у безмежному просторі.

Та найбільше він полюбляв мандрувати скельними лабіринтами.

Одного дня, коли малюк залишився сам і прогулювався по скелях, його схопив злий Птеродактиль і поніс далеко від рідного краю. Отож, пригоди маленького Діно тільки починалися…

Треба сказати, що динозаврик був дуже розумним! Він не здавався, мужньо пручався, а тоді дзьобнув зі всієї сили викрадача за лапу. Від несподіванки той випустив Діно зі своїх хижих лап.

Ой…! Не бійтеся, приземлився малюк «вдало» – біля печери Тиранозаврів. Саме про цих хижих ящерів розказувала йому матінка. Від них треба триматися якнайдалі! На щастя вони ще спали. Він швидко біг звідти, бо знав, що вони м’ясоїдні і врізався у величезний стовп синього кольору. Це була нога Бронтозавра.

Бронтозавр навіть не відчув болю, але все-таки вирішив озирнутися. Там він побачив маленького птеранодона. Діно лежав на землі і був геть знесилений.

• Гей, малюче! Ти шукаєш господарів печери? Здається, вони на полюванні.

Діно повільно оглянувся та побачив щось велетенське, сіре, з довжелезною шиєю та ще довжелезнішим батогоподібним хвостом.

• Я…, я…?! Ні, я просто заблукав!
• Бачу, бачу, що ти не з наших. А дай-но, відгадаю! Ти – пте-пте…, пте-ро-но…
• Птеранодон! – відповів динозаврик.
• Саме так! Ти з тих, з тих – літаючих. Завжди мріяв поширяти в небі, між білими пухкенькими хмаринками. Але з моєю вагою та ростом про це можна тільки мріяти… Ну що ж, запрошую в гості. Якраз сьогодні нарвав свіжої зелені до сніданку. Можу запропонувати.
• Дякую, гречно, але ми птеранодони, їмо рибу.
• Рибку, кажеш? Ну то гайда до моєї печери. Там, у куточку байдикує вудочка мого дядечка Броника. Час їй розім’ятися. Давно я не рибалив!

Діно був втомлений та голодний, тому дуже зрадів такій пропозиції.

Вони вдвох зручно примостилися на великому плоскому камінці та почали чекати на улов.

• Ловись, рибко, велика-велика, жирненька-жирненька, смачненька-смачненька! – примовляв Бронтозавр.

Діно тихенько повторював ці слова за ним, а згодом не зчувся, як задрімав. Йому наснилися матуся, татусь, рідне гніздечко, велике морозиво-рибка…

• Егей, малюче, думаю, тобі вистачить! – гукнув Бронтозавр.

Діно прокинувся та побачив біля себе цілу купу блискучої, товстої рибки.

• Прошу, вся твоя! Я тепер кожного дня ловитиму. Дякую тобі за ідею. Нарешті я знайшов улюблену справу. Так і жити цікавіше.
• Та я, та я…, але ж ви травоїдний. Куди подінете стільки риби?!
• Буду робити риб’ячі льодяники та роздавати всім бажаючим.
• Чудово! Тоді, я помчав!

Діно швидко проковтнув декілька рибин та злетів у повітря.

• Бувайте здорові, пане Бронтозавре!
• Щасливої дороги, малюче!

Динозаврик дуже довго летів і сильно втомися, а попереду було безкрає синє море.

Маленький динозаврик був у безвиході. Він обійшов увесь берег і зустрів Плезіозавра,  який запропонував підвезти його на своїй спині, оскільки той був ще дуже маленьким. Динозаврик погодився, бо знав, що по дорозі міг ловити смачну рибку.

Вони пливли і пливли, аж тут на них напали хижі іхтіозаври. Плезіозавр відбивався як міг, але іхтіозаврів було дуже багато і він пішов на дно. Птеранодончик змахнув крилами і злетів у пошуках скелі, кружляючи так аж до самого вечора. Але це вже була середина моря і скель ніде не було видно. Він летів і летів. Маленький динозаврик був дуже втомлений і голодний, він не їв нічогісінько цілий тиждень.

І вже через декілька днів маленький птеранодончик на ім’я Діно закінчив свої морські пригоди. Він прилетів на рідний берег. Його мама плакала, бо думала, що її  синочка вже немає. Вони довго і міцно обнімалися та цілувалися.

Увечері  Діно в затишному сімейному колі розповідав про свої пригоди і про те, як доміг Бронтозавру віднайти справу для душі.

 

 

 

 

 

 

 

Як усе проходило…

Так у спокої і затишші пройшло кілька років, за які  з маленького птеранодончика виріс мужній птеранодон.

Одного дня, коли Діно повертався з полювання, він побачив прекрасну самицю птеродактиля. Але є одна перешкода, через яку їм не можна бути разом – вона птеродактиль, а він птеранодон. А птеродактилі і птеранодони здавна ворогують між собою. Та незважаючи на це, Діно підлетів і запитав:

• Перепрошую, прекрасна пані, як вас звати?

З того часу між ними зав’язалася міцна і щира дружба.

А почалися війни між цими двома групами динозаврів через те, що теперішній король птеродактилів – сер Птеродакліон і сер Птеріон (король птеранодонів) посварилися… Були переліти між динозаврами, так як перегони – літали на швидкість, змагалися між собою, тому і переліти.

Коли пролунало: На страрт! Увага! Руш!, – всі здійнялися в повітр’я як торпеди. Сер Птеріон перелітав (обганяв) усіх. Тоді сер Птеродакліон придумав хитру витівку: коли вони долетіли до прірви, сер Птеродакліон навмисне відстав і вкусив сера Птеріона за крило. Той упав у прірву.

І хочу вам сказати, він дивом уцілів, хоча там було дуже високо.

Батьки не дозволяли зустрічатися Діно з Ланою. І коли усі полягали спати, то Діно прокрався до Лани і вони втекли.

Динозаври прилетіли на неосвоєний острів. Їм потрібно було звести гніздо. Через кілька днів, назбиравши багато сухих гілочок і сухої трави, гніздо було збудоване. Діно сказав:

• Нам потрібно заводити дітей.

І через декілька днів у гнізді вже були яйця, з яких незабаром мали  вилупитися маленькі динозаврики.

Тато динозавр хотів зловити рибку, але не якусь там сардинку, а величезну щуку. І Діно відправився на полювання-риболовлю. Він довго висліджував велетенську рибину і врешті-решт знайшов цілу зграю. Так завжди: коли нема, тоді нема ні одної, а коли є, тоді є ціла зграя.

Діно придумав хитрий план. Він зловив маленьку рибку і відволік нею зграю. А ту щуку, що відстала – обрав за жертву. Він накинувся на неї і хотів схопити її кігтями, як це роблять сучасні орли. Але щука знала цей прийом і схопила Діно за лапи, та й так кинула його, що він аж дістав до дна. І поки зграя щук билася за оту нещасну рибку, Діно нарешті опритомнів і продовжував бій зі щукою: він її кігтями, вона його зубами. Так тривало декілька годин і нарешті Діно переміг!

Додому герой-переможець повернувся з смачним обідом у лапах.

Лана кинулася його зустрічати. Вона була дуже рада, тому, що з яєць уже вилупилися маленькі птеранодончики і з шкаралупок пролунало: А-а-а-а-а-р, А-а-а-а-а-р. Це вже третє покоління в їхній історії.

Маленьких динозавриків було двоє, їх назвали Діна і Драго. Ви запитаєте, якої породи були маленькі динозаврики, якщо Лана птеродактиль, а Діно птеранодон? Діна – птеродактиль, а Драго – птеранодон, – наймиліші малюки-динозаврики. Вони встали, солодко позіхнули, з’їли щуку, яку приніс  тато пів години тому.

Нічого не передбачало біди, але раптом вони побачили як до їхнього острова наближається  зграя рамфоринхів. Динозаврики заховалися між деревами, щоб рамфоринхи їх не помітили.

• Нам треба перелітати на інший острів!

Вони тихенько пробиралися поміж кущами і деревами на протилежний бік острова по землі. Тому, що коли б вони здійнялися у повітря, рамфоринхи їх би запримітили і зжерли. З протилежного боку свого острова вони перелетіли на інший, не менш красивий, але ще не освоєний острів. Там сім’я динозаврів звила своє затишне гніздо, ходили на полювання, їли рибку – загалом усе як удома. Нова домівка була дуже красивою, але рідна – милішою.

Раптом у небі з’явилася велика пляма. Лана злякалася, бо думала,що то повернулися рамфоринхи. Але це був дядько Кетц – давній приятель Діно.

Прилетівши ближче, він повідомив динозаврам, що їх у рідних краях чекає весь заліт (рід).

• А що це там летить?
• А це напевне ще якийсь літаючий динозавр…

Але коли невідомий літаючий об’єкт підлетів ближче, з’ясувалося, що це метеорит. Кетц був кетцалькоатлем – найбільшим літаючим динозавром на той час. Він спробував зупинити метеорит. Та коли той летить, тоді сильно нагрівається і Кетц згоів. Метеорит впав на землю  і стер динозаврів з лиця Землі.

Так і закінчилася наша з вами подорож  у минуле…