Балетна пачка

Жила собі на світі неповоротка, бо товстенька, гусінь на ім’я  Флора. І була у неї заповітна…та яка там заповітна, ніякий опис до цієї мрії навіть і не придумати! Мріяла Флора стати балериною…і не просто балериною, а дуже вишуканою, граціозною! І коли одного разу гусінь наважилася розповісти про свою мрію мешканцям лісової галявини, всіх це дуже розвеселило. Одні відверто сміялися, інші шуткували, а метелики поводились просто непристойно, бо вони почали кепкувати з Флори. І тільки їжачок, який жив по сусідству, м’яко посміхнувся гусіні  і сказав: «Флоро, ти молодчинка, що ти впевнено ідеш до своєї мрії, не зупиняйся, я бачу, як ти постійно займаєшся і дуже стараєшся!» Ці слова дуже підбадьорили Флору. Щиро дякуючи  їжачку, радісна гусінь поспішила до павука Гоші, який жив неподалік від галявини.  Гоша був дуже гарний майстер, він плів надзвичайне павутиння з чудернацькими візерунками. Але про нього я розповім пізніше. Ось Флора і вирішила замовити у нього… балетну пачку. Так, так, саме балетну пачку. Гоша, почувши прохання Флори, дуже сильно здивувався, а потім вирішив перепитати, може, це йому почулося?! Розмова була така: «Мені,  мабуть, павутина у вуха потрапила, чи ти справді сказала, що хочеш замовити собі балетну пачку?!» Та Флора підтвердила своє прохання: «Так, я дійсно хочу замовити собі балетну пачку, тобі це не почулося!». «А навіщо вона тобі?!»- ще сильніше здивувався Гоша, роздивляючи гусінь.   І тоді Флора почала розповідати павуку про свою заповітну мрію, про те, як вона багато тренується і як мріє виступити зі своїм танком на сцені посеред рідної галявини. Продовжуючи дивуватися, мов зачарований, павук Гоша почав плести свою чарівну павутину з незвичним і дуже гарним візерунком. Через день балетна пачка була готова. Чому так повільно він її плів?  Мабуть тому, що замовлення було надто незвичне, а так як Гоша був натура …самі розумієте яка – романтична, то і плів її, поглинаючись у мрію. І павутина вийшла надзвичайної краси! Повернемося до історії. Як тільки Флора побачила пачку, у неї нібито на обличчі було написано щастя, радості не було меж! Та коли вона приклала до себе цю розкішну пачку, то зрозуміла, що вона на неї замала…Мабуть,  Гоша, коли плів павутиння, уявляв Флору стрункою і тому так вийшло, що замовлення було зіпсоване. З пів години Флора дивилася на дуже гарне творіння, а потім сумно зітхнувши, гусінь пригорнула пачку та повільно пішла до себе додому. А павук, не зрозумівши, в чому справа, вирішив, що його робота не сподобалася і теж засумував.  Прийшовши додому,  Флора почувала себе… я навіть не знаю, як описати, у неї мабуть була велика депресія, їй дуже не хотілося, щоб хтось бачив її сльози і відчай. Тоді вона підійшла до дзеркала і почала роздивлятись своє відображення, притиснувши до себе пачку та непомітно для себе почала мрійливо кружляти. А по щоках Флори котилися сльози, мов горошини, це були сльози відчаю.  Ненароком пачка зачепилась за щось і почала повільно розпускатися та повністю замотувати гусінь у кокон. Флора нічого не помічала. Коли нитка скінчилась, виснажена і замріяна Флора заснула міцним сном, навіть у ві сні вона хотіла від усіх сховати своє товстеньке тільце. Дуже гарні сни вона бачила!  Була вона стрункою, у розкішній балетній пачці танцювала на великій сцені, а в залі сиділо багато друзів і всі голосно аплодували та дарували гарні квіти!!! Так минуло три місяці. Одного разу Флора нарешті прокинулась, разом з нею і матінка-природа. Це прийшла весна! Раптом Флора відчула в собі те, чого не було раніше. Це була неймовірна легкість в усьому тілі і їй дуже захотілось вибратись з цього тісного кокону. І тоді вона обережно розрізала туге павутиння і раптом… полетіла!!! Флора відчула таку радість, яку не описати! Бо глянувши у дзеркало, вона побачила  чарівного метелика замість товстої гусіні! «Невже це я?!» – подумала Флора. Вона ще довго роздивлялась себе, а потім навіть вщипнула, думаючи, що це все ще сон. Але ж ні, це не сон! І вона вирішила поділитись своєю радістю з друзями.

А в цей час на лісовій галявині все було дуже жваво, всі раділи приходу весни! Але несподівано настала тиша, всі зачаровано дивились, як із будиночка Флори  вилетів чарівний метелик! Він був такий гарний: красиві очі, довгі вії, вузька талія, стрункі ніжки, а його крила були просто неймовірної краси! Він весь час весело кружляв, підлітаючи до кожного мешканця лісової галявини і привітливо вітався. Йому відповідали на вітання, але так і не могли зрозуміти, хто ж це такий, як його звуть і чому він вилетів саме  з будиночку Флори?! І тоді  самий наймудріший равлик Снеіл здогадався, що трапилось і голосно сказав: «Та це ж наша Флора! Ось і здійснилась її мрія, тепер вона зможе стати справжньою балериною!» Почувши це, всі почали аплодувати, а Флора швидко полетіла до павука Гоші, щоб замовити йому нову пачку. Вона і не здогадувалась, що павук, засмучений невдачею, взимку сплів їй нову пачку, ще кращу, ніж минулу.  Та коли він побачив перед собою незвичайного метелика і дізнався, що це Флора, його охопив відчай – він знову не вгадав розмір!!! Але Флора так весело сміялась, що розвеселила і Гошу. І тоді він сказав їй: «Флора, не потрібна тобі пачка, у тебе ж такі прекрасні крила!» Вони ще довго веселились, згадуючи і про мрію гусіні і про ті балетні пачки…