Карпати

Карпати…

Гори, полонини, ліси безмежні і поля.

І річка Прут, Пробій могутній,

зелена від трави земля.

Говерла від вітрів і бурі сховала

селище мале:

Ворохту. Воно стоїть там

посеред гір, та не одне.

Там коні з добрими очима

проходять повз людські хати.

Їм в око, нібито в люстерко,

позазирати можеш ти.

Там на природі гарно дуже

посидіти біля вогню.

Там кашу з овочами швидко

ти з’їж таку смачну-смачну.

Розкидані малі містечка

по горах, поряд, поміж них.

Яремче, Косів, Коломия

в далі сховались від усіх.

І стежки Довбуша в Яремче

заплутались поміж лісів.

Шляхи лежать до скелі

від стежок тих усіх.

А в Коломиї є музеї,

цікавинки лежать у них:

Старезні писанки, картини

і меблі з хат старих – старих.

Карпати…

Гори, полонини, ліси безмежні і поля.

То все країна Україна.

І все то матінка Земля.

 

 

 

Ми збирались у похід

1 частина

Ми збирались у похід,

І збирався з нами кіт.

Ми поклали плед великий

І кавун для всіх, всіх, всіх.

Дві корзиночки для квітів

(Кіт поклав це теж), ой сміх!

Потім їжу ми складали,

Бутербродів купу взяли.

Потім чай у термос злили,

У наплічник положили.

Ми збирались у похід,

І збирався з нами кіт!

 

2 частина

Потім одяг підбирали,

На дивани викладали.

Потім ігри у похід

Ми збирали, з нами кіт.

Ще ми взяли м’яса гору,

У рюкзак його додолу ми заклали

І сказали,

Що готові у похід.

Але стоп!!!

Мангал і столик.

Ще не все,

Стільці й смаколик.

Ми збирались у похід,

І збирався з нами кіт!

 

3 частина

Взяли вудочки для річки,

Про всяк випадок і свічку.

Треба ще нам фруктів взяти,

Щоб фуршет там влаштувати.

Взяли ще ми казанок,

Щоб зварити там супок,

Ще і овочів багато.

Ой, влаштуєм справді свято.

Ми збирались у похід,

І збирався з нами кіт!

 

4 частина

Потім яйця ми узяли,

Всіх їх нафарширували.

Потім дерева наклали,

Потім все ж повикладали.

Ще й і сірників коробку,

Ще й цукерочку Коровку.

Щоб зробити шашлики,

М’яса взяли ми шматки.

Взяли плавки ми і круг,

Щоб поплавати навкруг.

Ми збирались у похід,

І збирався з нами кіт!

 

5 частина

Ось зібрались у похід,

І зібрався з нами кіт.

Почали ми вирушати,

Рюкзачечки підіймати.

Та не можем (як це так?)

Ми підняти свій рюкзак.

На підлогу посідали,

Все що є повикладали –

І мангальчик, і стілець,

І всю їжу, і столець.

Сірники і казанок,

Вже не зварим ми супок.

Ми і плавки, і круги

Викладали навкруги.

Не підемо ми в похід,

І не піде з нами кіт…

 

 

 

Ніч

Ніч настала чорноока ,

Стихли співи, голоси.

Ніч чорнява, як сорока

Змусила заснути все.

Місто спить.

Машин не видно.

Все стоїть, як неживе.

Тільки човничок самотній

Десь по річці сам пливе.

І не чути як співає

ластівка чи журавель.

Вже не чути зазивання

на дитячу карусель.

Чорним крильцем все накрила

Чорноока літня ніч.

Стільки незнайомих явищ

Ти не бачиш: в ніч ти спиш.

 

 

 

***

Холодна осінь золота,

Та все ж  ще не зима.

Ще у садку висить врожай,

Ще злива все не залила.

Іще промінчики ясні,

Тепло на землю потрапляє,

Та все ж, як влітку сонце не палає.

Вже змовкли голоси птахів,

Не чути вже в садочку спів.

Ще листям котик шарудить,

Додолу листя все летить.

Холодна осінь золота,

Та все ж ще не зима.

 

 

 

Зайчатко

 

Хурделиця місто

моє замела,

Це значить – зима вже

у місто прийшла!

Земля вже біленька,

біленький мій сад.

Це диво, це казка

для наших малят!

Всі баб сніжних ліплять,

всі грають в снігу.

І я вже до діток

скоріше біжу.

І біг я так швидко,

що діток пробіг.

Ось вже я до лісу

густого прибіг.

Хотів я вже швидко

додому піти,

Матусі й татусю

розповісти,

Як з лісу до мене

маленьке зайчатко

Підбігло маленьке

й уткнулось в перчатку.

Я гладив зайча,

навіть ще й обіймав,

А він чомусь в чащу

від мене тікав…