Збірка поезій “Думки про життя”: 1. “Чорнобиль… Зона… Тут нема життя!”2. “Розбуди жахливий сон” 3. “Хай доброта в душі суцвіттям квітне!” 4. “Моє Криворіжжя, кохана земля…” 5. “Бережімо собори душ” 6. “Шлях до мети”

Категорія: Поезія
Вікова група: 14-16 років

“Чорнобиль… Зона… Тут нема життя!”

Чорнобиль… Зона… Тут нема життя!

Звичайний день, і теплий, і красивий,

І ніч звичайна – тиха, чарівна…

І атомний реактор спав спокійно, –

Ніхто не думав, що прийшла біда!

А вранці все змінилося навколо –

Кричали діти, бігли всі кудись…

І відповіді були невідверті:

–        Нічого тут не трапилось, і не хвилюйтесь Ви!

–        Чому? Куди ми їдемо? Коли?

А як квартира? На кого залишимо тут ми

Братів менших, їм потрібна допомога?!

–        Нічого не потрібно Вам з собою

В дорогу брати. Шлях важким не буде!

Повернетеся ви додому, знов все буде

Як і було, повірте мені, люди.

А над Дніпром гірка зоря зійшла,

І запалала полум’ям на небі руйнівна,

Шалений вибух – і життя змінилось,

І смерті птах у небі засвітився!

Хто винен в тому, що таке тут сталось,

Що небо розкололося тут вщент,

Що злісний атом ми впустили в галузь,

А разом з ним в життя впустили смерть?

У чорнім одязі стоять дерева,

Суворий вирок, страшне каяття.

Застигло в вікнах навіки страхіття…

Чорнобиль… Зона… Тут нема життя!

2.”Розбуди жахливий сон…”

 

Доля чорнокрила десь собі літала

До Прип’яті доля чорна завітала…

Притрусила попелом дерева та хати,

Примусила країну роки горювати!

Поросли травою стежки та дороги,

Хліба не зростають, – пусте стоїть поле.

Тягнуть чорні гілки до сонця дерева,

Повернути життя просять в неба:

–        Розбуди жахливий сон,

Поверни життя до дому,

Де співали солов’ї,

Де до болю все знайомо.

Поверни нам тих дітей,

Що на світ не народились,

І у чому винні ми,

Що у пастці опинились?..

Тиша у Чорнобилі … Тиша гробова,

Спів птахів не чутно, чорна спить земля…

3. “Хай доброта в душі суцвіттям квітне!”

Я тата так люблю, нічим не передати,

Він той, хто колихав мене в колисці,

Підтримував, завжди допомагав,

Для мене про найкраще лише мріяв..

Коли я розповім про успіхи свої –

У нього очі щастям знов засяють.

У тата руки справді золоті,

Він ідеал добра, якого не зламають!

Увечері ми сядемо удвох,

Очима добрими подивиться на мене.

Він береже мене, – це бачить Бог,-

Від помилок страшних, бо в нас життя скажене.

Для мене він найкращий із усіх,

Шляхом добра так впевнено крокує…

Так добре з ним, в кімнаті завжди сміх,

Коли мені погано – він сумує.

І завжди поряд, вчасно поцілує,

Я з ним нічого в світі не боюсь.

Він тато мій, і я його ціную,

Найкращий, найрідніший мій татусь.

Говорить він: «Людина для добра

Приходить в світ лише добро творити.

Не розлучайся з добрим почуттям,

Хай доброта в душі суцвіттям квітне!»

4. “Моє Криворіжжя, кохана земля…”

Моє Криворіжжя, кохана земля…

Моє Криворіжжя, кохана земля…

Вродлива і юна, як чиста весна.

Дай людям напитись з живої криниці,

Щоб ніжно дзвеніла у серці струна!

Моє Криворіжжя, мій краю козацький,

Завжди потопає у квітах земля…

Колосся жовтіє і небо синіє, –

І все це любима країна моя!

Моє Криворіжжя! Світанок у полі,

Вінок золотий і ясна височінь.

Ти прапор держави, високої праці,

Тобі у пошані вклоняємось ми.

5. “Бережімо собори душ”

Життя іде невпинно й невблаганно

За роком рік, і що там не кажіть,

За течією ми пливем спонтанно,

А жити треба кожному уміть.

Отож цінуймо у житті хвилинку  –

Її ж бо ціла вічність не верне.

Любити треба квіточку, травинку,

Хмаринку в небі, що вітрець жене.

А що там про людей уже казати:

Коханих, рідних, близьких і чужих.

Ми різні всі: є бідні і багаті,

Чутливі, сильні, вперті, добрі, злі…

І всіх людей любити треба.

І поважати думки їх, почуття.

Бездонного і голубого неба

Нам мало для щоденного буття.

Тому і гинуть в наші дні герої

За незалежність і за право всіх

На мир, на щастя, на свободу слова

Синів і дочок України всіх.

Собори душ давайте збережемо!

Очистимо від бруду і сміття!

Дорогоцінний час в себе крадемо,

А нам дано лише одне життя.

Не треба війн, які навколо все руйнують

І знищують людське життя.

Хай буде мир, хай щастя запанує

На той землі, де досі йде війна!..

Життя іде невпинно  й  невловимо,

Ніхто не зна, коли ввірветься нить.

Нехай воно не пройде повз нас мимо!

У вічності життя – всього лиш мить…

6. “Шлях до мети”

Здійметься стяг із зорею над хатами,

Зігріється від променів сонця земля.

Серце моє невідривно пов’язане

З вірою, що Україна єдина жива!

Народ український створений Господом

Сильним і вільним на всі віка.

«До незалежності!» – крикне він голосно,-

І впаде ворожа стіна!

Рушимо силою ми нездоланною,

Гнатимемо ворога з рідної землі,

Доки кордони не стануть нездоланими,

Будемо мир берегти.

Там, в далині, поза нашими спинами,

Сплять матері й сини,

Вільні дороги та стежки розкидані,

До дому ведуть нас вони.

Ніч якось вистоїмо, а вранці ми

Приймемо грізний бій –

За право зватися вільною державою,

За дім рідний твій і мій!

 

 

 

 

 

 

 

 

Меню