Я патріот України

Держави великої, сильної.

Не було і не буде такої  країни —

Славетної, мужньої, вільної.

 

Я патріот  моєї країни,

Як можу її захищаю.

На квітку вона утворилась з руїни

Про неї вірші я складаю.

 

Ношу я віночок із квітів духмяних,

І вишиту гарну сорочку.

Не буде без них ані справжніх коханих

Ні вірного сина, ні дочки.

 

Люблю її мову чудову й співучу,

Я чула її з колискових–

Чарівних, прекрасних, дзвінких і квітучих,

А ще у піснях барвінкових.

 

У кожній перлині, краплині, рослині

Я подих її відчуваю.

Я дякую рідній моїй Україні

За все те, що зараз я маю.

 

Любіть, величайте мою Україну,

Перлину могутню й чудову!

Вслухайтеся в мову її солов’їну

Вдивляйтеся знову і знову!

***

Україна — моя країна,

Моя радість , моя Батьківщина.

Мила пісня і добре серце,

І чудове лісне озерце.

Україна — чудове слово

Хочу чути його в колискових,

У піснях, що серце лікують,

У віршах, що всі люди чують.

Україна — це мати рідна,

Що поваги і честі гідна.

А Дніпро – це наш батько сивий

Гарний, великий, але мовчазливий.

Ці слова мають чути всі люди

Тоді щастя і мир у нас буде,

Запанує добро на землі

Будуть раді великі й малі.

*****

Моє село

Моє село найкраще в світі.

В нім лине пісня солов’я.

Найкращі в нім всі люди й діти,

Бо народилась в ньому я.

 

Стежинка, що веде до школи

І що вела у дитсадок.

Я не забуду це ніколи,

Де я зробила перший крок.

 

У цім селі, де я родилась,

Все стало рідне до душі.

Де колискова пісня лилась

Із вуст матусі та вірші.

 

Барвінок стежку застеляє,

Тополі навкруги стоять.

Душа моя аж завмирає,

Що в нас така є благодать.

 

Моє село – це дивна казка.

Це казка із усіх казок.

І ви повірте в це, будь ласка,

Зробіть в цю казку перший крок.

****

Чи задивлявсь колись на небо ти?

Скажи, яке ж воно чудове.

Як дивишся – то хочеться пливти,

Немов попав у царство ти казкове.

А ввечері, як глянеш на простор,

Що розплескається далеко в горизонті.

То ніби там червоний коридор,

А в нім змагаються фігури хмар на фронті.

То вийде лев на зустріч крокодилу,

То вирушає в путь гіпопотам,

То Голіаф, а то сама шиншила

І що завгодно можеш бачить там.

А потім вирушає в путь далекий

Сам велетень – прекрасний корабель.

За ним у супроводі то  лелеки,

То шлюпки із людьми зміняють паралель.

Аж ось перетворилась ця картина

На ліс із озером. Ну просто дивина!

В руках із книгою  сидить дитина

Листки гортає і співає щось вона.

І все ж таки, яка чудова в нас природа:

І сонце й місяць, і небесна та блакить,

Й одразу хочеться у височінь взлетіть.

Побачить Всесвіт облітать планети

Складати казки, вірші й нескінченнії  сонети…

Бо ця краса чарує всіх людей

Приваблює до себе знову й знову.

Не можу відірвати я очей

Із зорями  заводжу все  розмову…

 

Яка ж чудова наша Україна

Вона є незалежна, вільна і єдина.

Її таку зробили наші прадіди

Поваги заслуговують вони.

Один із них Тарас Шевченко є

І під загрозу ставив  життя своє.

Велике діло він зробив для України

зруйнував усі найміцніші стіни,

Що на його дорозі до мети стояли,

Які йому вірші писать забороняли.

Які для України кайданами були,

Але зламать Тараса, ніколи не могли.

Об’єднував поет людей, що небайдужі,

Він молодь закликав і рятував їх душі.

Від злих панів, що правили країной

І що знущалися із мови солов`їной.

Тож прислухайтеся до слова Кобзаря

Надію покладайте в дух єдиний.

Нехай же вільна буде в нас земля

Повстаньте ж всі за нашу Україну!