Щастя ховається десь далеко…

 

Щастя ховається десь далеко…

Може, летить на крилі лелеки,

Може, у морі між хвиль солоних,

Може, у сонечка на долоні?

 

Може воно поміж гір високих,

Там, де ширяє небесний сокіл,

Може мандрує воно на місяць,

Бо на землі не знаходить місця?

 

Може хлюпочеться десь у річці,

Може сидить на веселці-стрічці.

Може знаходиться поміж нами –

Сміхом-дзвіночком в очах у мами?

 

Сонні квіти

 

Буває сонце сонне,

Бувають сонні діти,

Я ж бачу: на осонні

Зʼявились сонні квіти.

 

Не вірите? Чудово!

Прийдіть і подивіться –

Фіалково-бузково

Розквітла сон-травиця.

 

Спочатку несміливо

Проклюнувся пагінчик,

Та сонячно-грайливо

Зігрів його  промінчик.

 

І я весні всміхнуся,

Бо як їй не радіти,

Й знов стверджувать візьмуся –

Бувають сонні квіти!

 

 

***

 

Настала вже пора осіння,

Не гріє сонячне проміння,

Шепоче листя із дощами,

Нудьгує довгими ночами.

 

Гроза вже більше не нагряне,

І рідко сонечко загляне.

Погода сплакано-сльотава

Лягає сумом в жовті трави.

 

 

Здогадайся

 

В лісі десь росте ялинка,

Над ялинкою – хмаринка,

Під хмаринкою – сніжинка,

Під сніжинкою – стежинка,

Над стежинкою – хатинка,

В ній живе чиясь дитинка:

Вигляда руда шерстинка,

Чорний носик мов краплинка.

Ну і що ж це за тваринка?