Розалі – детективна леді
Привіт! Я – проста сімнадцятирічна блондинка Розалі, яка має собачку Шерлока та проживає у Франції, в 2020 році. Я люблю детективні фільми, книжки, вважаю себе леді Х в душі.
Цей день починався цілком буденно, поки я не впала з ліжка)
До мене одразу ж підбігла моя подруга Клер, яка сказала
-Як ти? Все добре? Я ж казала, що цей крик сусідської дитини заважає жити! Мені набридло! Я виселю їх звідси! Жах якийсь! Я не хочу тут жити! Я сама виселюсь!Я переїжджаю! В Італію! Ні, у Шри-Ланку ! Так, у Шри-Ланку, до моєї бабусі!
Отак прекрасно почалася ця субота! Тепер в мене немає найкращої подруги! А я саме придбала квитки на фільм «Шерлок Холмс»
Ну добре піду одна, а другий квиток хммм… продам! Ой! Вже час виходити
…
Здається я запізнююся, треба викликати таксі!
Через двадцять хвилин я викликала таксі та поїхала до кінотеатру. Поспіхом сіла в крісло та почала дивитися довгоочікуваний фільм «Шерлок Холмс».
Ще не минуло 30 хвилин від початку, а я вже засинаю, ну добре заплющу очі лише на одну хвилинку.
…
«Мадмуазель, прокидайтеся, зустріч з Шерлоком Холмсом закінчилася », –
це сказав якийсь чоловік у фраці . Щось приміщення, де я прокинулась, не схоже на кінозал під номером шість! Де це я?
- Вибачте, а де це я? І що тут відбулося?- спитала я у так званого «містер чорний фрак».
- « Мадмуазель, повторюю ще раз,це , зараз 12:50»
- Дякую, а який зараз рік?- коли я це сказала, то побачила здивовані очі цього містера.
- У Вас дизорінтація, мадмуазель?Зараз 23 січня 1883 року.
- О, дуже дякую Вам Містере!
Що ж я у Лондоні, зараз 23 січня 1883 року, це означає, що я у минулому, у мене шок!! Як я повернуся назад? Що подумають мої батьки? А Клер? А хто погодує Шерлока? Що станеться з моїми речами? А із їжею? А з машиною?
Ну добре, спершу треба піти звідси, стоп, а де мій рюкзак?
- Мадмуазель, ваш клатч у ваших руках.
- О, дуже дякую Вам, Містере.
- Допобачення, мадмуазель.
- Пока, – сказала я, але тим самим трохи видала себе.
Зрозумівши, що весь цей час я тримала маленький чорний клач, я вирішила, що треба зробити огляд цієї сумочки:
- Дзеркальце
- Перо та лист паперу
- Лупа, рукавички, окуляри. Це нагадувало набір молодого шпигуна який я бачила в „Дитячому Світі“.
Коли я вийшла на вулицю, перше що я побачила – це була прекрасна архітектура 19 сторіччя. Наприклад: великий собор, багато однакових будиночків бордово-сірого кольору та нереально великий замок! Я була просто зачарована цим містом! Потім до мене повільно підійшов чоловік, він тримав лист паперу, на якому було написано ім‘я якоїсь Холлі Шерлок. Він спитав чи це я? Враховуючи те, що я потрапила в минуле, то цілком можливо, що це я. Через секунду не розуміючи чому я сказала що це моє ім‘я написано, потім розберусь. Він провів мене будинку на Бейкер-стріт 221-б, а потім спитав:
- Чи можна поглянути на ваші розкішні апартаменти?
- Не сьогодні.
- Знайте, місс Шерлок Я , завжди можу вам допомогти.
…
Коли я зайшла в будинок, кремезний чоловік спитав мене моє ім‘я, я вирішила що логічніше буде сказати: «Я Холлі Шерлок», – тому я так і зробила.
Потім мене довели до моєї квартири, вона була дуже гарна та просто гігантська! Там було величезне ліжко смарагдово-зеленого кольору, дзеркало, кухня, навіть бібліотека та гардероб! Після того, як я перестала відчувати себе поп зіркою в тих «королівських апартаментах», я вирішила перевірити візитку з іменем Холлі Шерлок. Це була леді – детектив! Мабуть це круто бути детективом. О, – я ж мріяла стати детективом з перешого класу! Це мрія всього мого життя! Тепер на радощах я забула всі тривоги. Все скаладається не так і погано.
Ну добре, треба перевірити, коли повернеться справжня Холлі…
Почекавши декілька годин, я вирішила погуляти, відкрила клач- для того, щоб подивитися що можна взяти з собою, але неочікувано рація запрацювала:
- Я на завданні, місс Шерлок, чекаю на вас.
- Еммммм- сказала я.
- Я на завданні, міс Шерлок, чекаю на вас.
- Ну добре – ще один великий сюрприз!
«Зв‘язок втратився»
З‘явилася відповідь на першу загадку, але одразу виникла друга загадка!
По-перше, я і є Холлі Шерлок, і я – стала детективною леді, по друге – я не знаю чи треба мені йти на цю «несдійсненну місію», чи просто жити життям панянки в 19 сторіччі! О боже, тривога знову викрала моє серце!
Пішов рясний дощ. Розалі сіла на підвіконня. М‘який плед та гарячий чай зіргівали її цим прохолодним вечором. Вона потроху засинала поринаючи в свої думи.
…
«Як же тут гарно, де ж це таке чудо? Невже у Лондоні?» – Розалі потрапила кудись (по її словам там було нереально красиво), та скоріш за все це було увісні
«Тааааааак»
«Так-так-так»
«Лооооооондоооооооннііі»
«Агааааа»
Це казали Нічні Мари, всім знайомі нічні чудовиська, які водяться в річці Темза. Виходять нагору кожної ночі, щоб лякати людей, які забрели туди. Щоб викликати довіру в людей вони виносять декорації з під води (наприклад – квіти, дивани з теплими пледами та м‘якими подушками та обов‘язково тортики та цукерки з чаєм). Виглядають ці Мари «прекрасно», вони схожі на кікімор. Але зараз не про це…
- Місс Шерлок, що це?
- Це гарно, красиво… – спросоння сказала Розалі.
У неї округлилися очі, це ж бо був сам ШЕРЛОК ХОЛМС!
Стоп, я що вже на завданні?
«Таааааааак»
«Так-так-так»
«Завдаааанііі»
«Агаааааа»
- Знов ці Мари! – Шерлок взяв якусь довгу палицю та розігнав всіх страшних чудовиськ.
«Знаєте, а Шерлок не такий як у Фільмі, він виглядає ще більш ідеально!»
Так кажуть справжні фанати Шерлока Холмса, але він же лише герой книги! Як вигадана людина може жити у Лондоні та …, та… та просто жити!
- Місс Шерлок, щось сталося? Ви зовсім не схожі на себе, розмовляєте не так як раніше, думаєте не так як раніше, що з Вами?
- А хто Місс Шерлок? Я не місс Шерлок! Дайте простій дівчинці-підлітку Розалі трохи поспати! Набридло вже прикидуватися якоюсь детективною леді
Розалі тупнула ногами, розвернулася та пішла кудись (вона сама не знала куди, але десь у дві години ночі думати важко – Ви самі це знаєте).
Ну що ж великий-великий секрет вже не є великим секретом, він вже навіть не є секретом!