Пригоди Євгенії. Війна Ассів і Юссів

Категорія: Проза
Вікова група: 11-13 років

Женя сиділа у своїй кімнаті і готувалася до контрольної з біології. І все б нічого, але вона терпіти  не могла цей предмет. Біологію Женя вважала дуже складною. От скажіть мені, будь ласка, яка різниця між «хлорофілом» і «хлорофітумом»? А може ви знаєте, що таке мітохондрія? А камбій? В Жені вже паморочилася голова од коренів-присосок, рослин-паразитів та ґрунтових сапротрофів. Крім цього, вчитель Мирослав Степанович був настільки старим і суворим, що його фраза «7-А, ви доведете мене колись до могили!» іноді здавалася зовсім не жартом. Ще й підручник Жені дістався старенький і списаний написами «Гліб Макаренко – дурень!». Не предмет, а пекло одним словом.

І ось у цей час Женіних сумних думок до її дому бігла Чарівниця, Хрещена Мати дівчинки, і, щойно ставши на поріг дому Касаткіних, захекавшись і обпершись об одвірок, вона ледь промовила:

– Женю, тобі негайно треба помирити племена півдня Країни Чудес – Ассів і Юссів!

– Оце вже ні! Це все дуже зворушливо, за душу чіпає, але НІ! Завтра у неї контрольна робота з біології! – Прокричала з кухні мама.

– Благаю, Ілоно, дозволь дитині врятувати Країну Чудес! Ти ж сама знаєш – у дівчинки унікальна здібність розв’язувати конфлікти. Якщо Женя не з’явиться там до опівночі, то країна потоне в сварках і розбраті!

– Ну добре, – зітхнула Ілона Касаткіна, – не можу ж я дозволити загинути цілій країні, тим більше чарівній! Сама терпіти не можу сварки.

Ще мить і в очах Жені сильно потемніло і запаморочилося в голові…

Не встигла мама толком розпрощатися з донькою, як та зникла.

Мама розгублено стояла біля плити з ополоником в руках.

Отямилася Женя від того, що їй було дуже холодно. Дівчина озирнулася і зрозуміла, чому так змерзла. Вона сиділа на величезному льодовику у домашньому блакитному сарафані! Зуби почали клацати від неймовірного холоду.

– Нічого собі – південь країни! Що ж тоді на півночі? – процокотіла зубами Євгенія. Неподалік щось ворушилося у заметі.

Дівчина підвелася на ноги і пішла у пухнастих домашніх капцях по скрипучому снігу. У заметі копирсалася Хрещена дівчинки.– Ну це ж треба! Заплуталася в довгому подолі спідниці! – Чарівниця нарешті вибралася із замету, обтрушуючи капелюх від снігу. Глянув на Женю, вона зойкнула: «Ой, лишенько! Ти ж зовсім змерзла!»– Де ж моя чарівна паличка? Мабуть загубила, коли впала у замет. Зачекай хвилинку, зараз я її пошукаю.Женя ледь трималася на ногах, губи її посиніли і вона не могла вимовити ні слова. Нарешті, відшукавши свою паличку, Чарівниця змахнула нею і вмить накинула на плечі дівчини шубку, а замість пухнастих капців на ніжках красувалися гарнесенькі чоботи! На довершення м’якесенька шапка вдяглася на голову, а теплесенькі рукавички вмить зігріли мерзлі долоньки малої.– Ну от, так набагато краще, – задоволено промовила Хрещена. – Тепер можна рушати далі.– А «далі» – це куди?– Маю тебе де з ким познайомити.Добиратися до пункту призначення довелося доволі довго. І коли вже Женя почала вибиватися з сил, Хрещена промовила: «Ну ось нарешті ми прийшли!». Перед ними стояла чудернацька хатинка чи то гнома, чи то ельфа. Женя з цікавістю почала роздивлятися будиночок, аж раптом двері зі скрипом відчинилися. На порозі стояв не менш цікавий чоловічок. Невисокого зросту, з білими вусами та бородою…– Знайомся, Женю, це Гном-Агроном.– Все-таки гном… – подумала Женя, – ну що ж… Доброго дня вашій хаті!– Заходьте, дорогі гості, погрійтеся. Мабуть змерзли, поки добиралися. Зараз поставлю чайник.Чарівниця з Женею переступили поріг хатинки. На стіні висіла карта всієї Країни Чудес, яка весь час спалахувала різнокольоровими вогниками. По всіх кутках висіло сухе коріння і трави, створюючи враження, що ви знаходитесь у якоїсь ворожки чи чаклунки.Женя раптом встала, як вкопана – зі стіни на неї дивилася голова лося з величезними рогами. Так-так, саме голова лося! Вона блимала своїми величезними очима, наче жива, але в той же час висіла на стіні, як опудало. Женя тільки й змогла, що показати на голову вказівним пальцем. Слова застрягли десь у горлі.– А-а-а-а, це Рекс! – засміявся Гном. Він підійшов до лося, погладив його по голові і поклав у рота грудочку кам’яної солі. – Він виконує роль сторожового собаки, але на відміну від собаки він має суттєвий плюс – Рекс не плутається під ногами, його не треба годувати і навіть виводити надвір! Натомість він охороняє вам житло, як справжній пес.Чоловічок клацнув пальцями, і до Жені підлетіла таця з чудернацькими фруктами та ягодами. Погляд Євгенії впав на скибочки кавуна з чорною м’якоттю.– Чорний кавун? – здивувалася дівчинка.– Пригощайтеся, любі дами, це чорвун – схрещена чорниця і кавун, а ось солодка яблуша (яблуко і груша). Та я рекомендую вам скуштувати ароматну пердиню (персик-диня).Женя підозріло покрутила в руках скибочку рожевого фрукта і поклала знову на тацю:– Дякую, але я візьму яблушу. Щось не хочеться мені вашої пердині. Самі її їжте. – Женя все ще не могла прийти до тями після Рекса.Хрещена підійшла до підвіконня і захоплено вигукнула:– Женю, поглянь-но, які дивакуваті овочі! Ніколи в житті таких не бачила.– Ці сорти – моя гордість, я вирощую їх в себе на підвіконні. Тут і карторяк (картопля-буряк), і капідор (капуста-помідор). Ось так зірвала господиня овочі з грядки і зварила борщ усього-на всього з двох овочів. Яка економія часу! А ось це – найгіркіший овоч у всій Країні Чудес – печабуля (перець-часник-цибуля).– Було б непогано, якби і у нас ріс цей капідор, – зітхнула Женя, – матусі б не довелося проводити так багато часу біля плити.Гном, задоволений, що справив на гостей таке враження своїми  гібридами, посміхався собі у білі вуса.– Ну що, зігрілися? – запитав Гном.– Так, дякую, – відповіла Женя, – знімаючи з себе шубу, шапку, чобітки і рукавички. – Може, нарешті хтось з вас мені поясне, в чому річ? Чому я в Країні Чудес? Кому знадобилась моя допомога?Гном і Чарівниця переглянулися.– Так, Женю, я думаю вже час тобі все пояснити. – Гном погладив свою сиву бороду. – Сідай зручніше, розповідь буде довгою.Женя вмостилася у м’яке крісло, взяла з таці ще одну яблушу і піджала під себе ноги.– Отже… ми живемо на півдні Країни Чудес. – Гном указкою тикнув на карту країни. – Це найтепліше місце у країні…При цих словах Женя ледь не поперхнулася: найтепліше??? Кругом снігу по коліна і льодовики!Південь країни населяють племена Ассів і Юссів, – продовжив Гном. – З давніх-давен правителі цих двох племен Ахат Асс і Юраш Юсс ворогували і не спілкувалися одне з одним. Ніхто навіть непам’ятав, звідки взялася ця ворожнеча, і королі самі цього не знали, але суворо дотримувалися цього устрою, допоки їх діти принцеса Асія та принц Юліус не покохали один одного. Це трапилося на річці Молочці. Асія зі своїми фрейлінами скакала верхи полями і лісами свого племені, в якийсь момент захотіла пити, зіскочила зі свого коня, нахилилася над білим теплим молоком річки Молочки, щоб напитися, але послизнулася і впала. Течія одразу підхопила дівчину і понесла вздовж берегів. Фрейліни розгубилися і не знали, що їм робити. Треба ж якось рятувати принцесу! Робить нічого – прийшлося швидко скакати до найближчого племені – Юссів і благати про допомогу. В цей самий час принц Юліус Юсс зі своєю свитою вирушав на полювання. Почувши від дівчат про те, що трапилося з принцесою, він не вагаючись кинувся їй на допомогу. І прибув саме вчасно – Асію вже покидали сили і вона почала тонути. Витягнувши її на берег, Юліус побачив, що принцеса вже не дихала. Треба терміново робити їй штучне дихання! Ледь торкнувшись її вуст, дівчина вхопила повітря і відкрила очі. Юліус побачив, які у неї блакитні очі, наче небо! І… закохався по самі вуха. З того дня вони почали потайки зустрічатися і діло йшло до весілля. Закохані знали, що батьки навіть чути не захотять про їхні почуття, а тим паче про їх одруження. Наречені сподівалися, що з їх весіллям батьки помиряться і нарешті настане мир між племенами. Але… напередодні таємного весілля принцеса Асія раптово зникла. Юліус чекав на кохану біля призначеного місця аж дотемна, але все марно… та не з’явилася. Весілля зірвалося. Юліусу довелося зізнатися у всьому, що трапилося, батькові і просити його про допомогу. Юраш Юсс був страшенно розлючений: покохати доньку ворога? Як ти посмів! Ти ж Юсс! Ти наслідний принц племені! Він так гримнув своєю палицею-посохом по білому паркету, що той одразу перетворився на лід. Начаклувавши мороз і віхолу, Юраш ніяк не міг заспокоїтися: білими айсбергами взялася річка Молочка… Настав неймовірний холод. У ельфів одразу поодмерзали крильця, гноми поховалися по своїх домівках.– Що вже казати про врожай! – бідкався Гном-Агроном, – моїм гібридам настане кінець! Вся моя довголітня праця над селекційними видами піде Рексу під хвіст.Женя ледь втрималася від сміху, але вчасно опанувала себе: у людей, тобто у ельфів і гномів, таке горе, тут вже не до сміху. Дівчина насупила брови. – Так триватибільше не може. Нам потрібна допомога! – Гном виглядав дуже розгубленим і засмученим.Ай справді – як же допомогти?– Так треба ж знайти Асію! – осінило Євгенію. – Тоді закохані зустрінуться і одружаться, королі помиряться і конфлікт буде вичерпано.– Геніально… – пробуркотів гном. – Де шукати Асію???– Хто бачив її останнім? – запитала Женя.– Останнім її бачив візир Арсен.– Арсен??? – Женя аж підскочила на кріслі. – Це бува не Вовк Арсен?– Хто це? Який вовк? – нічого не міг второпати Гном.– Наш давній знайомий, Арсен – злий дух в образі вовка.  Схоже, це він вирішив розсварити племена півдня Країни Чудес. – Але навіщо?– Ніяк не вгомониться. Хоче завоювати Країну Чудес і стати її повновладним господарем. Хрещена дивилася на Євгенію широко відкритими очима. Вона теж згадала, як Вовку Арсену вдалося втекти від них першого разу. Аж ось він з’явився знову! Тільки тепер в новому обличчі.– Для цього, мабуть, і перевтілився у візира і втерся у довіру до Ахата, – Женя немов читала думки Хрещеної.– Здається, тепер розумію, – пробубонів Гном, – це було не складно, якщо його ім’я – Арсен.– До чого тут його ім’я?– А до того, дитино, що в племені Юссів всіх звуть іменами на літеру «Ю», а в Ассів – на «А». Цим і скористався Арсен.Тим часом у голові Євгенії складувався пазл.– Лігвом вовка зазвичай слугують різні природні притулки – під вивернутим корінням дерев, серед бурелому, на схилах балок, у скельних розщелинах. Іноді вовки пристосовують для себе нори інших тварин, рідше – риють нори самі. Своє лігво вовки влаштовують зазвичай в глухих, важко досяжних місцях, обов’язково неподалік від водойм, ретельно його маскуючи, – згадала шкільний курс Євгенія.– …неподалік від водойм… під вивернутим корінням дерев… – міркував Гном уголос. – Здається, я знаю, де Арсен може ховати Асію! Неподалік від річки Молочки є сухе Суничне дерево. Його солодкі їстівні плоди зовні нагадували суниці, з них феї готували смачне суничне варення. Але це було давним-давно, коли я ще був зовсім маленьким. Зараз дерево засохло і не родить, стоїть над річкою з вивернутим корінням. Можливо, лігво вовка саме там.– Хутчіш, вже вечоріє! Якщо до опівночі Асс і Юсс не помиряться, Країна Чудес загине! – Хрещена помітно стала нервувати. – Женю, вдягайся, я перенесу нас до Суничного дерева.Страшенна віхола засвистіла у вухах Жені, перед очима щось блимнуло і вмить потемніло…Дівчинка розплющила очі. Вона знаходилася прямо навпроти чудернацького дерева. Покручене коріння немов простягало до неї свої руки, запрошуючи всередину. Але ж там так темно і страшно! Женя озирнулася. Чарівниці не було поряд. Невже знов доведеться її шукати по заметах? Але часу обмаль, а дерево – ось воно! Прийдеться самій лізти у лігво. Женя обережно ступила у темінь.Крок за кроком, навпомацки дівчина здолала кілька десятків метрів і незабаром почула, як хтось тихенько стогне. Женя пішла на звук. Поступово звук наближався, як раптом Женя через щось перечепилася і ледь не впала.– А бодай би тобі… – почулося прямо біля вуха. Женя аж зойкнула з переляку.– Хто тут?– Та це я, Женю! – Чарівниця засвітила маленький ліхтарик. – Хрещена? Ти? Я мало не вмерла з переляку! Як ти тут опинилася?        – Зайшла з іншої сторони. Схоже, тут ціле підземелля. Але не видно ані Арсена, ані Асії. Ходімо звідси, нагорі якось спокійніше.– Ні-ні, зачекай! Здається тут хтось є! Я чула тихенький стогін. Прислухайся.За мить вони дійшли до того місця, звідки доносився звук. Це була печера, вхід якої закривав величезний камінь.– Оце так! І що ж нам тепер робити? Ми самі не одсунемо такий важкий камінь! – Женя була розчарована.– Любі дами, одійдіть! Це чоловіча справа!– Гном-Агроном! Оце так несподіванка! Як ти тут опинився? – Женя аж заплескала в долоні од радості.– Чарівниця послала мене за допомогою. Ось я її і привів.З темноти вийшли три могутні фігури.– Та це ж… Матінко рідна… – тільки й промовило дівча.– Так, Женю, це Ахат Асс, Юліус і Юраш Юсси.Чоловіки ледве одсунули величезний камінь. Арсена в печері не було.– Як же так? Знову втік! – розчаровано зітхнула Євгенія.– Так, Арсена тут нема, – погодилася Хрещена, – але подивись-но, кого ми тут знайшли!– Та це ж Асія! Кохана! – Юліус прожогом кинувся до нареченої. Вони так і застигли в обіймах один одного.Ахат Асс і Юраш Юсс, суворі, кремезні чоловіки, витирали сльози від такої зворушливої сцени.– Шановні правителі! – перервала мовчання Женя. – Я вас дуже прошу помиритися заради своїх дітей! Не розлучайте ці люблячі серця! Вся Країна Чудес страждає від того неймовірного хаосу і холоду, в якому опинилася так несподівано. Бідні феї, ельфи, гноми, чудернацькі тварини… вони замерзають!– Я вже мовчу про рослини, які опинилися під страшними заметами, – втрутився у розмову Гном. – Я агроном і мої селекційні гібриди…Та не встиг він доказати і слова, як Асс і Юсс потисли один одному руки. Чарівниця, Женя, Гном, Асія і Юліус зачаровано дивилися на цих могутніх велетнів. Багатовікової ворожнечі як не бувало. Юраш Юсс вдарив по змерзлій землі своєю палицею-посохом, і сніг почав танути на очах. За мить у Країні Чудес защебетали пташки колібрі, з-під снігу почали пробиватися квіти, зі своїх домівок повипорхували феї.Гном-Агроном задоволено посміхався собі у вуса. Євгенія озиралася навкруги. Нарешті Країна Чудес врятована! Тепер можна і додому. Вона тихенько смикнула Хрещену за спідницю й підморгнула їй…Змах чарівної палички… і Євгенія опинилася в своїй кімнаті. Перед нею лежав розкритий підручник з біології… З кухні неймовірно пахло чимось смачненьким…– Привіт, матусю! Я вже повернулася! Гном-Агроном передавав тобі вітання і зібрав цілий кошик овочів та фруктів тобі в подарунок. – Дівчинка поставила перед матусею плетений кошик. – Це – карторяк… далі – капідор… та найсмачніша – ось! Яблуша!– Євгеніє, ну який капідор?! Що ти вигадуєш? – Мама крутила в руках дивакуватий овоч.– Мамо, це – селекційні гібриди. Тепер за допомогою всього двох овочів можна швидко зварити борщ! Це ж така економія часу! – повторила Женя слова гнома.– Так, скоріше мий руки і давай за стіл! В мене вже борщ готовий. Без усіляких там капідорів. Віднеси краще ці муляжі на урок біології і віддай Мирославу Степановичу.– Ну добре… «муляжі» то й муляжі… – усміхнулася Євгенія. – Не розказувати ж тобі ще й про Рекса… А яблушу я й сама з’їм!

Меню