Прапор вільної землі

Категорія: Поезія
Вікова група: 8-10 років

Прапор вільної землі

Жовто-блакитний прапор наді мною,

На ньому синь небес і золото ланів,

Ніхто ніколи не зітре із нього

Ці фарби Богом даних кольорів.

Питають: Україно, ти чия?

Я нічия, не стійте наді мною!

Я незалежна птаха над рікою,

По ній – моєї крові течія…

Немає в серці українськім

Страшної злоби геть на всіх і все,

Але чому історія народу

Палає війнами  й до жаху нас веде?…

А ти будь вірний милій Україні,

Частинка ти її історії, душі,

І знай, що не живеш ти у руїні,

Бо рабство ми здолали назавжди.

Ти бережи свою країну змалку,

Вставай під прапор вільної землі,

Збирай в полях широких квіти рясні,

Вплітай їх у вінок відродження весни.

 

Добра душа

Звичайний день, звичайна пісня,

А на душі в собаки пліснява,

Бо не по-людськи люди учинили,

Страждать собаку залишили.

І їм нітрішечки не шкода!

Знову підуть вони додому,

А їй: тут ти і живи!

Не виживеш,то вмри.

І наказали тут чекати,

А він чекав ночами…

Люди ходять по асфальту,

В теплих курточках вони,

А собака на дорозі

З холоду тремтить всі дні

Хтось ітиме, йтиме й скаже:

Ой хороший пес!

Не пригріє,не візьме,

Своє серце не вкладе

Бідному собаці

Може, десь на цьому світі

Є одна душа

Що любов їй  подарує

В серці місце віднайде.

По дворі біжать коти

Сірі,білі…

Але ні, не побіжу,

Бо в погоні за котами

Добру душу пропущу.

 

У сні

Коли течуть ріками,

Коли течуть роками

Спогади веселі і сумні,

То відчуваєш ніби ти у сні,

Коли десь там гірко,

Ти робиш часу мірку,

І думаєш собі:

А в інших теж все як у сні?

 

Квітучий закон

Тверезо опишу я Україну,

Велику, пронизану болем руїну,

Бо люди забули квітучий закон,

Взяли свою душу у п’яний полон.

А почались ми чисті українці,

Не в затишній і просторій хатинці,

Бо почалися ми із виживання,

Відстоювали право на життя стражданням.

Так, звісно, ми розумний народ…

Трипільці, як мудрі були вони,

Височіли над ними тоді будинки,

Коня приручили, колесо зробили,

Ех мудрі, ех мудрі були ті трипільці…

Завіса закрилася: і гоп кіммерійці.

Простий, ой простий був то народ.

Та давні часи уже закам’яніли,

І скіфи повільно їх замінили.

Саксони, гути і предки готи,

Історії вирваний клаптик доти, доки,

Не проявиться в когось бажання

Взятись за історії серйозне читання.

 

Час

А час – то безкінечна стрічка

І править вона все і всім.

А час – то є бездонна діжка,

В якій лежать трильйони слів…

Як подруга про вірш сказала,

За рік ти з ним на п’єдестал.

Як час, як час, як все міняє.

Якась одна подія сліди залишає.

Годинники колись зупиняться,

Колись зупиниться земля.

Єдине, що ніколи не зупиниться –

Це час… Безкінечний час.

Меню