Поезія моєї душі

Категорія: Поезія
Вікова група: 11-13 років

***

Уявіть на хвилинку, закривши очі,

Уявіть, розчинившись у часі…

Уявляй свої мрії та все, що хочеш –

Може хоче хтось опинитись в класі,

 

Хто не може ходити, як ми, до школи,

Уявляє собі, як біжить з портфелем,

Але нам не збагнути цього ніколи,

Бо шкільні відчиняєм щодня ми двері.

 

Може хтось так хотів би читати,

Милуватись просторами неба,

Та йому не судилось це знати,

Хоча більшого щастя й не треба.

 

Може хтось так хотів би радіти,

Обіймати щоранку маму…

Це нещасні, покинуті діти,

Їм у серці залишили рану.

 

І для кожного щастя різне,

Сенс життя в речах різних бачать

І змінитись ніколи не пізно,

А задуматись варто тим паче…

 

Вірш про фотосинтез

Є ліси, буйні трави і луки.

Є прекрасні квіткові поля.

Всі рослини – легені планети.

Без рослини – немає життя…

 

У листочку, під дією сонця

Відбувається дивний процес.

Фотосинтезом здавна він зветься,

Й викликає у нас інтерес.

 

У клітині твориться диво

В результаті взаємозв’язків.

Хлоропласти такі неліниві!

Бо дарують нам кисень усім!

 

Та не тільки завдячуєм сонцю,

С О2  і вода грають роль…

Біологія – в світ віконце!

Це життя і від нього пароль!

Див не буває – буває мета

Я давно вже не вірю в кАзки,

Я не вірю в пусті слова,

Я вже бачила біль і поразки,

Я не вірю у слово «дива».

 

Все, що маєм – це тяжка праця.

І плоди, що дозріли уже.

Ми не станем пліч-о-пліч, братця,

Бо хіба знов єдині? Невже?

 

Я тим «чистим» словам не вірю.

Обіцянкам, що з вуст, як щирі…

З кожним днем у душі я жеврію

І не хочу багатства мірять.

 

А до чого привів нас Майдан?

Чи життя наше стало краще? –

Як же тяжко звільнятись з кайдан.

З кожним днем вибиратись все важче.

 

Там боролись за чесне життя,

Та, як птиці, полинули в небо.

Відійшли назавжди в небуття.

«Слава Україні!» – як життєве кредо.

 

Ми все боремось й зараз за волю,

Хлопці за неї життя віддають.

То не Бог їм послав таку долю,

А самі до свободи ідуть.

 

І війна для усіх – це вже норма.

Ті всі числа тепер не лякають.

Кожен сам за себе – на платформу,

Лиш відважні – стають і лягають.

 

Ви задумайтесь, друзі, про все це,

Ви скажіть, чи це справді – норма?

Комусь куля – прямісінько в серце,

А ми боїмося сніжного шторму…

 

 

Весна

Приходить весна до двору,

Пускає бруньки на дерева,

Чекала так довго цю пору,

Для щастя так мало треба!

 

Уже прокидаються квіти,

І сонце тепліше гріє.

Гудуть у Карпатах трембіти,

Веселка, мов дівчина, мріє.

 

Птахи прилітають здаля –

Я їм усміхаюсь привітно.

Це їхня земля… І моя,

Хай завжди для нас вона квітне!

 

Душа

Дім – це не місце, не стіни,

Дім – це твоя душа,

Не проб’ють ні гармати, ні міни,

Бо стіна в тому домі міцна.

Зберігаєш секрети у ньому

І пускаєш у дім цей не всіх.

Ти приносиш і радість, і втому,

Плач гіркий і веселий сміх.

 

Холод іноді в дім приходить

І всі шибки морозом вкриває,

Дехто місця тут не знаходить,

Дехто ключик від нього шукає.

 

Та в душі у своїй, в своїм домі,

Ти господар, лиш ти один,

Віднайди у серці той промінь,

Що освічує часу плин!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Меню