Оленчин талант (оповідання)

Категорія: Проза
Вікова група: 11-13 років

Осінній ранок. Учні поспішають до школи, весело між собою розмовляючи. Тільки Оленка йшла одна. Їй було дуже сумно. Недавно Оленка з батьками переїхала до іншого міста і тепер ходила в нову школу. Друзів у неї тут не було. Дівчинка за це дуже переживала.

Прийшовши до класу, вона сідала за парту і сумно дивилася у вікно.  На уроках Оленка уважно слухала вчителя, старалася запам’ятовувати матеріал. Вчитися вона любила. Під час перерви Оленка почувалася самотньою. Її однокласники жартували між собою, сміялися, а на неї ніхто не звертав уваги.

Оленка поверталася додому невеселою. Коли батьки запитували її у чому справа, то вона нічого їм не розповідала. Тільки Оленка сама знала, що засмучувало її, як їй було важко на серці.

Одного разу на уроці української літератури вчителька запропонувала на домашнє завдання скласти власну байку. Діти були дуже здивовані. Вони думали, що байки можна прочитати тільки у книжках.

Настав урок літератури. Вчителька запитала: «Хто виконав домашнє завдання?». Усі учні в класі мовчали. Тільки Оленка несміливо підняла руку. Вчителька викликала її до дошки. Оленка сказала назву байки – «Лісова пожежа». Усі учні в класі почали здивовано і зацікавлено слухати байку, яку написала Оленка. Вона з виразністю почала читати:

Якось Білка залишила своїх діток у дуплі,

А сама пішла у справах, щоб віднести борг сестрі.

Білченятам наказала не виходити на двір,

Бо спіймає їх голодний і страшнющий хижий звір.

Не послухали матусю, дременули із дупла,

Вже гуляють розбишаки, а за ними і біда.

Тут натрапила малеча на коробку сірників,

Гра почалася весела, і за мить сірник згорів.

Цим пригода не скінчилась:

У лісі гілка загорілась,

Спалахнула враз пожежа,

Де нора була ведмежа.

Дим відчула Ведмедиця:

– Швидко-швидко, де водиця.

Збіглись хутко всі тварини

І вогонь той загасили.

Ось вже Білочка біжить,

Голосок її тремтить:

– Боже, що ж я наробила,

Діток своїх залишила.

Так без нагляду вони

Шкоди лісу завдали.

Байка мудрості навчає:

Вогонь помилок не прощає,

Про це хай кожен добре знає!

У класі була мертва тиша. Коли Оленка закінчила читати байку, учні почали аплодувати. Для всіх це було великою несподіванкою. Вчителька похвалила Оленку і поставила їй найвищий бал. Під час перерви всі учні оточили Оленку, запропонували свою дружбу. Оленчин талант вразив їх. Ця новина швидко розлетілася по всій школі. З того часу в Оленки з’явилося багато справжніх друзів. Вона продовжувала дивувати всіх своїм талантом.

Меню