Книга 1
Розділ 1
– Привіт усім! Мене звуть Ніка, а це мій дім. Тут живе моя сім’я! Я веду телерепортаж з моєї квартири!
– Ніка, ану злізь з мого стола і не забудь забрати котячий корм! – нагримала на кішку я. – А то доведеться купувати тобі корм із смаком броколі. (Насправді цього смаку не було в продажу.)
Моя кішка була, мабуть, перелякана, бо вираз її морди змінився.
– Що за люди! -нявкнула вона. – Але злізти доведеться, не хочу їсти «корм броколі».
Кішка неохоче злізла і попленталася до кухні. Цього разу їй пощастило більше. Мама саме готувала м’ясо. Звісно, кішці більше сподобалося вести репортаж про котлети.

Розділ 2
Коли вона прийшла в кухню, то вважала, що мама не буде проти слухати її репортаж, але…У мами почався улюблений серіал. Вона також прогнала Ніку. На тата надії не було, але спробувати хотілося. Через 5 хв вона переконалася в цьому, бо стояла набита біля зачинених дверей.

Розділ 3
Тривога! Тривога! Кішка зникла! А-а-а-а-а!
Всі почали метушитися. Ми, тобто мама, я і тато, звинувачували себе, бо спровокували цю раптову втечу. Ну скільки можна? То вона в раковині умивальника лежить, то на столі застрягла, а тепер втікає! Ну що ж, подзвоню Златі і на розшуки. Наша телефонна розмова:
– Привіт! Злато, у штаб о 12 годині 15 хвилин. У нас чотирьох пропажа!
– Добре. В штабі будемо думати над планом. До зустрічі!
– Ага. І прихопи аркуш А1. Бувай!

Розділ 4
Ми вже придумали план. Можна діяти! Супергерої мчать на поміч. Тільки проблема: треба перелетіти через паркан (хоча і є двері). Є лише два варіанти: а) мати суперздібності; б) розігнатися, пролетіти 5 хвилин і приземлитися носом на асфальт. Перше ми не можемо через те, що цього не маємо, а друге через те, що не хочемо. Ех, доведеться виходити через двері.
Що? Вже є оголошення?!
Оголошення!
Увага, розшукують кішку на ім’я Ніка. Завдовжки 30 см, завширшки 10 см.
Хто знайде, отримає грошовий приз.
Дзвонити за номером 09* *** ** **

Розділ 5
Поки наші друзі будуть розпитувати батьків ми подивимося, як поживає наша кішка Ніка.
Кішка впевнено прямувала до спортзали 5-ої школи, бо хотіла стати спортивнішою, принаймні, так вона думала. Добре, що її ніхто не побачив, бо так історія швидко закінчилася б. А так – слухайте.
Ніка навіть написала список, що має зробити. Писала вона погано, тож краще я вам розкажу: 1. Пройти 1 м на передніх лапах; 2. Пройти по сходинках; 3. З’їсти щось … (і так 7 пунктів). Кішка догори дриґом скотилася по сходах, які вели до спортзали, і якимось дивом отримала лише 15 синців на спині, 10 на лобі і по 5 на кожній лапі та не зламала собі лапу чи носа!
– Ну що ж, можна починати, – ледь чутно пронявкала вона.
Перше не вийшло, друге теж (про це я не писала, щоб весь час не повторювати: перекид, синець, стогін, нова спроба).
– А от третє вже в мене вдається, – задоволено нявкнула кішка й продовжила смакувати сарделькою.
–
Розділ 6
Повернемося до друзів і батьків. Ми зі Златою не могли починати без мами (вона мила волосся). Стоп! Ні-ні-ні, тільки не це! Ми зовсім забули, що після минулої прогулянки, коли почався дощ, ми витирали Ніку маминим рушником для волосся! Упс, нам попаде.
Коли мама вийшла після душу з рушником на волоссі, тато так зареготав, що мама вже хотіла питати, що ми знову накоїли! Ми стривожено переглянулися. З маминого волосся стирчала чорна, коричнева й руда шерсть! Наша розмова:
– Що вони знову натворили? – сказала мама.
– Та нічого такого, лише те, що в тебе на голові, – відповів тато.
– Упс..Ой.., – одночасно сказали ми.
–
Розділ 7
Але добре, що моя мама дуже творча людина. Нам не дісталося і мама як за прояв нашої творчості подарувала кожній календарик з приколами, але саме за таку творчість тихенько посолила чай. Приколи були про котів, наприклад: кішка постарається втриматися на ваших колінах, навіть якщо ви встаєте зі стільця – до останньої хвилини вона сподівається, що у вас прокинеться совість і ви сядете назад.

Розділ 8
Поки вони отримують подарунки і п’ють солоний чай, Ніка вже прямує до м’ясного магазину. Коли кішка зайшла всередину, вже були покупці. Але коли вони пішли, продавець звернувся до неї:
-Ласкаво просимо! Де ваш господар?
-Нема, я сама! – відповідь була саме такою, але продавець почув лише «няв-няв-няв».
– Перепрошую, я не зрозумів, -чемно сказав він.
Тоді кішка показала лапкою, що хоче 5 сосисок і 2 сардельки. Сіла й почала ритися в мінірюкзачку, який був закріплений на поясі. Ніка дістала звідти 2 шоколадні монети, взяла «покупку» і втекла! І тепер не думайте, що вона порядна кішка. Це повторилося ще в зоомагазині, де вона «купувала» корм, в рибному магазині і в книгарні, де Ніка «купила» комікси.

Розділ 9
Операція «Знайди Ніку» урочисто розпочата!
– Отже, ми маємо знайти цю непосидючу кішку!? – уточнила Злата.
– Саме так! І якомога швидше, щоб не було такого, як минулого разу! Коли вона втекла, а повернулася лише через те, що за нею гналися злі люди! (Стали вони злими через вкрадені кішкою речі!)
Ми сиділи в штабі і думали, де Ніка зараз. Бо в магазині м’яса, риби, в зоомагазині та в книгарні вже погром! Де вона, де?
-Ходімо! Трохи по місту походимо, подивимося, в якому магазині чисто, а в який і потикатися не треба! – підбадьорювала мене Злата. – Одразу знайдеться.
Ми пішли, але Ніку не знайшли.

Розділ 10
Котяча версія
Я іду, іду, іду, підходжу до клумби і роблю там свої справи… Підходжу до підвалу, падаю туди і ..і приземляюся не носом, а на чотири лапи! Ура! Йду в їдальню 5-ої школи, йду до столу, до іншого столу, до третього столу і… Стоп. Тут раз, два, три.. Тут 25 столів! Ого, багато. Підходжу до спортзали, відчиняю двері, заходжу. Там дуже нудно, піду в 3-й клас. Підіймаюся по сходах… Ой, там можуть бути друзі (так вона називала нас зі Златою). Яка зараз година? Ага, 13:21. Хух, вони гуляють на вулиці. Все чисто, можна йти. Я перекочуюся клубочком від однієї стіни до іншої. Хрусь, няв! Спинка! Хрусь, няв, няв, няв – лапка! Ну добре, буду просто бігти, а не котитися по сходах. Я добралася до їхнього класу. Можна поїсти. Так, у Злати нічого, у Юлі м-м-м печиво, з’їм на десерт, у Іллі і Антона нічого, а от у Таї і Марії бутерброди залишились, можна вже їсти. Поїла. Піду погуляти. Кочуся по сходах. Виходжу через двері і врізаюся лобом в стовп…Ай! Йду, йду, йду і знову в щось врізаюсь, тільки те щось не таке тверде. Підводжу очі і…це ніхто інший, як Соля, а порчу із нею і Злата! Тривога! А-а-а-а, зараз мене відлупцюють! Відлупцюють, ви це розумієте? А-а-а-а-а! Що ж робити? Я починаю шипіти і дряпати їх…Але вони беруть мене на руки й починають гладити спинку! Нарешті в них прокинулася совість. Це просто кайф.

Розділ 12
Ми принесли кішку додому й добре викупали, бо від неї тхнуло сміттям і фарбами з нової палітурки коміксів. Ніка тепер була чиста, розчесана і набризкана дорогим маминим парфумом. А тато вбрався так, наче на важливу зустріч. Мама в нього навіть запитала:
– Коханий, куди ти зібрався?
– Ми їдемо в Єгипет, на море! – оголосив він. – На честь Ніки. Збирайте валізи, завтра о 4 годині ночі вилітаємо.

«Ура, ура, море в мою честь!», – думала кішка і засинала в своєму ліжечку.

Продовження чекайте в книзі «Наші дивовижні морські канікули з кішкою або загадкові гробниці фараона в піщаних дюнах».