Навколо озирнися ти, людино

У зір чітку картину ти прийми:

Усе, що маєш – це твоя країна,

Яка з тобою буде в дні пітьми.

Твоє багатство – милозвучна мова,

Що річкою перлинною лилась,

Поблиски стягу синьо-золотого,

Все те, до чого ворогові – зась.

Живеш собі і ніби й не згадаєш,

Яким же коштом маєш це? За що?

Та певне, на дні серця споминаєш

(Та ж точно, маєш серце ти якщо)

Тих самих, що пролили ріки крові

За те, щоб був ти там, де зараз є.

Щоб не згоріли дні твої чудові

І не злетіло в крах життя твоє.

Борися, особистість, за свободу!

Терниста буде стезя ця й крива,

Та хочу донести я так народу,

Безцінні, найкоштовніші слова:

Незламна, суверенна і єдина –

Хай збудеться одна з завітних мрій –

Незмірний скарб, що зветься Україна –

Й не буде духом сильних рівні їй!