Мамина квітка

Моя матуся любить доглядати за посадженими квітами. Невеличка грядка перед моїм вікном ніколи не буває порожньою. Одні квіти одцвітають, а інші вже готові розпустити пуп’янки, щоб дарувати красу. Отож дивитися у вікно завжди приємно. Кольоровий килим  – мамина радість. Але це ще не все. Мама часто називає мене квіточкою. Мені якось дивно і ніяково. Не маю пелюсток, кольору, запаху…Чому ж для матері я квітка? Я ніколи не наважуюся спитати про це у неї, але це питання завжди мене непокоїть.

Мені радісно, коли радісна моя мама. У такий час вона розказує і розпитує. Про  шкільних друзів, успіхи або невдачі, про мій настрій. Я ніколи не хочу засмутити її, адже радісною вона подобається мені ще більше. Але чому для неї я квітка? Одного разу мені  відкрилася ця таємниця. А що як мама захоплюється моєю красою, як красою квітів на нашій грядці? Може, догляд за дочкою приносить їй невимовну радість, а успіхи  вона порівнює з народженням нової рослинки? Це лише здогади, але щось у цьому є.

Зараз зимова пора, до весни ще ой як далеко, мамині квіти сплять під снігом. Але радість в її очах не зникає. І я знаю чому. Бо у неї є я, квітка, за якою вона любить доглядати, радіти барвистим суцвіттям, отримувати схвальні слова від людей. Нехай я завжди залишатимусь найкращою квіткою в серці моєї матусі. Будь щаслива, мамо!