Поезія “Коли ведуть химерний танок…”

***
коли ведуть химерний танок
у вогнища не існує тіні
коли дорослі говорять щось дітям
можливе стає малоймовірним
коли вітер корчить гримаси
сонце засліплює їх невидимими променями
коли дощ зупиняється напівшляху
є можливість сховатись від світу
коли слухаєш тишу крізь поламані навушники
вони безперечно працюють
коли бур’ян захоплює нові території
він не шукає союзників
коли обіцяєш собі «ніколи!»
ніколи саме висуває свою кандидатуру

БЕЗ ІМЕН

Ми хоронили під тишею слова,
не сказані раніше ніколи.
Ми карали чужі почуття,
але й самі не лишились безкарні.
Ми боролись за місце під дощем —
холодні краплі чомусь оминали нас.
Ми писали вічні листи —
вони стражденно горіли в каміні.
Ми сягали вершин мовчання,
та вклякли перед лавинами ненависті.
Ми ділили одну загибель на двох,
але вона була нероздільна.
Ми позичали хвилини щастя у інших,
але прийшов час віддавати борги.
З відсотками.

ВІЧНО БІЛІ ТРОЯНДИ

Ненавиджу білі троянди.
Вони нагадують мені бетонні стіни,
замасковані білосніжною фарбою,
такі ж холодні й неживі.
Тиснуть. Обмежують простір.
Не дають вирватись.
Навколо вічний мармур,
намальовані хрестики білим чорнилом,
автор яких моя безглузда уява.
Вона не має жалю, як і безкінечна зима.
Адже мої троянди квітнуть тільки в холод.
І не збираються в’янути.

МОЖЛИВО…

Можливо, не всі мої дії
подібні зеленолистому лабіринту.
Можливо, не всі вони
світяться чорним і білим,
Можливо, не все моє непередбачуване життя
складається з власних рішень.
Можливо, моя прозора правда
не зовсім правда,
і не зовсім прозора.
Можливо, не всі мої переконання
відповідають суспільним нормам
світового масштабу.
Але це незаперечний факт:
я живу, щоб існувало «можливо».

***
Заспівали ангели десь у небі,
на висоті пташиного польоту.
Та ні! Вище! Значно вище!
Куди ніхто не долетить,
навіть сойка-переспівниця,
щоб передати на землі
красу потойбічного тембру,
що прилинає в первозданні сни
щойно народженого немовляти.
Ще мить його вуха відлунюють
зацукрований передзвін.
Це ангели співають.
Було б чутно вітрогонні змахи їх крил,
якби не галасливий літак,
що розігнав усіх напівпрозорих ангелів.