Чому це Сонце знову плаче ?
Та через те, що луки і поля –
Забули … Забули коли цвіла душа
Як враз через промінчики проходить
Ясная думонька моя …
А ще люди,як ті поля та луки
Забули істину свою … Жити чи творити ?
Заблукали в думках своїх нечистокрильних.
А ріки , то велике підбадьорювання отих диявольських думок шумить щодня , щоночі .
Усі вони забули , що таке – добро.
Та чують тільки ту Ероту силу , що травить ангельські діла .
Лише одна душевная Тополя із Сонцем двоє на воді .
Шепочуть отим рабам , які вклонилися злу.
Іти на доброчесний путь і не покорно слухати душу.