Колись давно було королівство Фонетика. В ньому правили король К та королева Я. Всі жили в мирі та злагоді, але була одна літера, яку звали Ь. Її чогось всі боялися, ніхто не хотів з нею дружити. Але вона була найдобрішою дівчинкою в королівстві. Її батьки завжди підтримували свою донечку. Вони заспокоювали її :

• Не плач, люба, все буде добре, – казала мати. – Ти особлива.
• Ти обов’язково знайдеш собі друзів, – казав батько.

Так вона і жила, кожного дня ходила до школи, займалася своїми справами.

Але в цьому королівстві ще був також не такий, як всі, приголосна літера, його звали Й. Він не був ні губним, ні шиплячим, ні свистячим, ні задньоязиковим ані гортанним. Він був завжди м’яким. В школі його всі ображали (били, обзивали).

Вони вдвох мріяли знайти собі найкращого друга, притому не були знайомі один з одним.

Якось, коли в королівстві був святковий ярмарок на честь першого дня літа, всі були в казкових нарядах. Виступали клоуни, жонглери, акробати. Всім було весело. Проте тільки дві літери були сумні. Вони бачили, як всі інші дітлахи бавилися разом. Але тільки тоді, коли всі жителі королівства мали танцювати національний танець, Ь підсковзнулась і майже впала, але її встиг врятувати один вродливий юнак. Це був Й. Так вони і познайомилися та стали найкращими друзями.

Коли вони виросли, то одружилися і народився в них хлопчик Ь та дівчинка Й. І були вони щасливі!