Краса навколо

Категорія: Поезія
Вікова група: 11-13 років

Туман

І знову ранок буденність несе,

Туман густий огортає усе.

Будівлі, дерева – усе в пелені.

І мара, мов сон, приходить мені.

Птахи, що летять пірнаючи в дим,

Мов змерзлі, хочуть зігрітися в нім.

Дерева високі туман розсікають,

Мов хочуть побачити щось в небокрай.

Травичка росою укрита сповна,

Мов плаче, туману боїться вона.

На гілці горобчик сидить та співає,

Хоч мокро і сиро та він не зважає.

«Сумно співати, – каже, – не вмію,

Сніг, дощ чи туман життю я радію!»

На клені сороки сидять та гадають,

Хто туман запросив вони все питають.

Одна з них прудка та завзята

Каже: «Осінь туман запросила, дівчата,

Послала його разом із серпанком,

Мов стражі стоять тут із ночі до ранку».

Та скоро туман піде уже спати,

І хай не надіється чорт волохатий,

Не будемо ми за ним сумувати

Радіють птахи, і природа радіє,

Що мряка туманна жахи не навіє.

І сонечко встане, всі фарби заграють,

І чорні думки всі одразу зникають.

 

Карпатська краса

Я хочу на озеро в гори Карпати,

Де вітер хмаринки ганяє завзято,

Де у лісах ялини і смереки,

Де не існує посухи і спеки.

Туди, де пташки без кінця і краю

Пісні свої крилаті співають.

На Синевір голубий і глибокий,

На Говерлу туманну й високу,

За сонечком вгору дивитись на схід,

Щоб осягнути безмежний цей світ…

 

На море опускалась ніч

На море опускалась ніч,

Сідало сонце за лиман,

Юрмились хмари зусібіч,

Акацій запах, мов дурман.

Втихали хвилі на воді,

Свій шелест зелень припиняла.

Вітер старий вже спав тоді,

Природа сон свій споглядала.

На небі місяць запалав,

Світла доріжкою сяйнувши.

Під ним уже лиман дрімав.

Лиш море сине, не заснувши,

Безшумно думало про ранок

І золотистий той світанок.

 

Різне небо

В сутінках тьмяних небо видніє,

Мов поле пшеницею, зірками рясніє.

Темної ночі очей не змикає,

Морю привіти свої посилає.

Як сонечко зійде, все зміниться вмить.

І ось вже синіє небесна блакить.

В полудень на небі хмаринки пливуть,

Великі й маленькі вітри вдаль їх женуть.

Під вечір пташки на деревах співають,

Сонечко в мандри ті проводжають.

Зібралось воно в далекий похід,

За собою лишаючи рожевий лиш слід.

І ось уже темінь сідає на дах,

Місто яскріє усе у вогнях.

А небо вже образ свій темний приймає.

Кожен день мов художник фарбами грає…

 

Меню