Книжкове багатство

Прокинусь я від сонечка раніше,

Ще пташки не співали за вікном.

На вулиці панує тиша,

А я, прощаючись зі сном,

Беру до рук і лагідно вдихаю

Цей запах паперових сторінок.

Ще мить і вже я поринаю

У вир фантазій і казок.

А сотні літер на папері

В уяву образи ведуть.

Сумні вони, є і веселі –

Всі роль свою відіграють.

Я речення за реченням читаю,

Останній вже завершився абзац.

З любов’ю сторінки ще погортаю

І візьмусь за новий форзац.

 

 

Зимова війна

Ще ранок був суботній, зимній, мирний,

Хоч снігом і не пахло вже давно,

Лише дерева голі  й непохитні

Дивились у мої вікно.

А вітер змін зимовий не здавався,

Сильніші ще пориви слав.

Проте хоч як він не старався,

Дерева з місця не рушав…

Всю зиму буде ця війна

Аж поки не прийде весна.

 

 

Вечір у віршах

Вечір у сутінках сонце ховає,

Гуркіт машин потихеньку втихає,

Світло в будинках запалюють люди,

Уривки розмов лунають усюди.

Повітря заповнюють запахи страв,

Тому що вечеряти час вже настав.

Дощик покрапав, землю полив,

Йдучі на небо, гостей запросив.

І ось вже на ньому з’явились зірки,

Збирають в купки, танцюють танки.

А щоб усю ніч сяяли ті,

Щоб не тьмарили блискавки їх золоті,

На стражу нічну страж заступає –

Місяць серпанок небеса осяває.

Очима дивлюся на всю цю красу

І римами вечір у вірш свій несу.

 

          Запоріжжя

Запоріжжя – місто задимлене,

Заводи, затори, мости.

Повітря тут непривітливе

Не знало вже вік чистоти.

 

Рослини зеленої мало тут,

Бо всяк помирає вона

Від викидів газу шкідливого,

Що вже й людей не мина.

 

Якщо про це місто великеє

Ви можете лиш це сказать,

То певно самі ще не жили тут,

І вам всюю правду не знать.

 

Тут є багато місць таких,

Що більше ніде не знайдеш.

Ви проминіть всі недоліки,

Заводи, затори, мости…

 

Ось подивіться на Хортицю,

Що зветься окрасою в нас.

Там кожне дерево й квіточка

Надихає творити весь час.

 

Дніпро голубий, мов та стрічечка,

Що в коси дівчата плетуть.

Наш край прикрашає ця річечка,

Кораблям прокладаючи путь.

 

Гай Дубовий розкинувся.

Зеленішого не знайдеш ніде.

Весною від сну він прокинувся

І знову буяє, цвіте.

 

В районі, де я народилася,

Найкращі дерева ростуть.

Повітря солодке від пахощів,

Що квіти з акацій несуть.

 

Тут є місця прекраснії,

Де тиша і спокій живуть.

Тут промені сонця незгаслії

Із листям таночки ведуть.

 

Тут школа моя надзвичайная,

Що в неї ще змалку пішла.

Аура в ній незвичайная,

Тут ключ до знань я знайшла.

 

Поряд із домом галявина,

Де собачок вигулюю я.

Люблю своє рідне місто,

Бо тут моя сім’я!