В одному 5-Б класі вчився хлопчик Георгій, але всі називали його Григорієм. Мабуть, тому, що разом з ним у класі учився інший хлопчик, якого насправді звали Григорієм.
І ось одного ранку Георгій почув як над ним насміхалися діти з відомої банди “надокучливі задираки” : Ребека, Том і Андрій. Якщо чесно, то сміявся тільки Андрій. Том у цей час спав на своїй гітарі, а Ребека стояла осторонь. Потім Андрій похитав Тома:
— Томе, прокинься! Невже тобі зручно спати на ходу?
— Авжеж, зручно. — сказав Том, — Я і ходжу на уроки з гітари, щоб висипатися на гітарі, коли несу її за спиною!
Коли Георгій звернув до школи, до нього підійшла трійця надокучливих задирак. Андрій вимагав у Георгія гроші:
— Григорію, щоб під час обідньої перерви були гроші!
— Будуть. — дуже тихо сказав Георгій.
Хлопці пішли, а Ребека все стояла і стояла. Георгій теж стояв, поки його не покликали друзі:
— Григорій, ходімо у клас, вже скоро дзвінок. — сказали вони.
На обідній перерві хлопець збігав додому і попросив у мами гроші на булочку. Прийшовши до школи, Георгій віддав свої гроші Тому.
— Малувато, — перерахував Том, — і на три не ділиться. — додав він пошепки.
— Короче, чекаємо тебе о шостій годині вечора на вул. Симона Петлюри. — сказав Андрій.
І вони пішли. А Ребека вперше сказала два слова – до вечора. Що тут сказати?
Ввечері Георгій попросив у мами гроші на жувальну гумку і вийшов надвір.
— Давай, що винен! — кричав Том. І тут Ребека вибухнула.
— Нічого він не винен, — репетувала вона, — ви тільки те і робите, що вимагаєте гроші! І взагалі, я більше не у вашій трійці! Ходімо звідси, Григорій!
І вона замахнулась портфелем. Всі просто оторопіли. Найбільше здивувався Георгій та все ж таки пішов за дівчиною. Вони мило поспілкувались та стали друзями. А Том і Андрій стали не трійцею, а двійкою “надокучливі задираки”.
Через деякий час Том та Андрій вирішили знову вимагати гроші. Вони написали записку: “Григорій, віддай те, що належить нам. Зустрінемось завтра біля школи”, і підпис: “надокучливі задираки”.
Вони наказали першокласнику передати цю записку Григорію з 5-Б класу. Він передав записку однокласнику Георгія — справжньому Григорію. Той здивувався.
Георгій непомітно заглянув у цю записку й одразу зрозумів, що сталася помилка і ця записка для нього. Він злякався, аж зблід. Георгій подумав, що йому треба перестати дружити з Ребеккою і повернути її до банди. Увесь вечір він не міг думати ні про що інше, окрім завтрашньої зустрічі, так хвилювався, що забув про домашнє завдання з математики.
Зранку біля школи Георгій побачив, як Григорій підійшов до Тома та Андрія.
— Що тобі треба? Іди звідси, — сказав Том Григорію.
— Я хочу віддати те, що вам належить — сказав Григорій і добряче тріснув хлопців портфелем, — Ось, що вам належить! — сказав і пішов.
Хлопці переглянулися між собою, але суперечити Григорію не захотіли, бо Григорій займався боксом.
На уроці математики Георгій дуже боявся, що його викличуть до дошки, а він зовсім не готовий до уроку. І тут вчителька подивилась на нього.
— До дошки піде Григорій.— сказала вона.
Вчителька теж звикла, що всі Георгія називають Григорієм і тому випадково помилилась, але не стала виправлятись, бо Григорія теж треба було спитати.
Георгія вдруге врятувало його ім’я. А задираки тепер тримаються якомога далі від Ребекки та її друга Георгія, а у школі з’явилася нова трійця: Ребека, Георгій та Григорій. Трійця “борці справедливості”. Ось так!