(засновано на реальних подіях)
Жила собі, була собі дівчинка Оля – хороша дівчина , добра, ніжна, чуйна. Але одного разу в Олі сталась біда: стали в Олі зуби боліти. І не один, не два, а, здавалось, вся щелепа. Пішли вони з мамою до лікаря-стоматолога, а він подивився на її зубки і каже: «В тебе Оля 4 молочних зуба болять! Вони вже стали зовсім не пригодними, старими і тільки те й роблять, що розносять болячку та мікроби на інші зубки! Але ти не хвилюйся, бо тобі на допомогу йдуть четверо братів-козаків, четверо воїнів-зубів, що допоможуть подолати поганців!»
Оля , звісно, спочатку засмутилась , а потім, трохи подумавши, дуже зраділа, що в неї будуть нові захисники – Брати-Зуби. Згідно рекомендацій лікаря, Оля чистила зубки щоранку та щовечора і вже в перший тиждень Перший Старий Зубчик не витримав і сам по собі захитався та й випав. А на місці старого ось-ось вже виднівся крихітка-зубчик. Оля йому зраділа сильно-сильно!
Другого тижня захитався і Другий Старий Зуб, а коли Оля надкусила яблуко – то і він не витримав, випав. І знову ж таки, на місці старого вже виднівся молодий, біленький і блискучий зубчик.
Третій Старий Зубчик тримався ще два тижні, але напевно дуже злякався тих козаків-маленьких зубів, що щодня підростали і ставали більшими і міцнішими. А потім той третій старий зуб сам випав, коли Оля кусала смачну піджарену гріночку.
Лише Четвертий Зубчик – Старий затятий Атаман не хотів поступатись. Він вже й нити почав. Саме вночі, коли Оля спала і бачила прекрасні сни, Старий Атаман робив шкоду іншим зубчикам – карієсом заражав, мікроби нехороші сіяв-розкидав. А потім ще й шаблюку десь знайшов і давай Олю сонну шпиняти – і так і сяк. Оля прокинулась від болю і маму розбудила. Мама глянула, а молодий козак-зубчик вже почав пробиватись поряд із Старим Атаманом – так він хотів старого подолати, що не став чекати поки той випаде. Тож треба було йому допомогти подолати старого зуба-атамана. Вранці Оля з мамою вже були в свого лікаря. Лікар помазав зубчик пастою «Сніжинкою» , щоб не було страшно. А потім ррррраз, і витягнув старого атамана-зубчика. Ох і смішна ж була Оля в той час, коли четверо зубів майже одночасно, поробили їй майже беззубу посмішку.
З кожним днем молоді зубчики все підростали, і незабаром, на місці старих виднілись красені лицарі, які будуть ще довго-довго захищати Олю, наче міцна армія.