***
Емоції і почуття мають колір теж:
Ненависть крижана – лютий вогонь, який не має меж.
Ніжність кольору м’якого, теплого, білого.
Захопленість – блискітки без чорного й сірого.
Спокій… Він – як лати, чи маска, чи броня
(Як носиш весь час – міцніш день відо дня).
Страх – колір колючий, сірої тканини.
Злість – барви спалаху льодяно-синього.
Дружба – гарячих усмішок й малини,
Гостинність – крісла-качалки й комина.
Тільки байдужість… Холодна й безбарвна
отрута, що в людях живе безкарно.
Тож люди, сумуйте, зліться й радійте,
Та бути байдужим не треба, не смійте!

ВОРОЖКА
-Відьмо, сива відьмо, про долю скажи,
На картах, на картах мені зворожи!
-Панно, юна панно, тобі треба в путь
Далеку-далеку… Сміливою будь!
-Ворожко, ворожко, не хочу іти!
Як залишусь, залишусь, не буде біди?
-Дитино, дитино, якщо ти підеш,
То долю, свою долю сама обереш.
-І куди, куди ж той шлях лежить?
І скільки, і скільки ж по ньому ходить?
-Ходитимеш по ньому все життя, все життя.
А зветься дорога ,,Наука й Знання”.

***
Чорні машини й пащеки вікон,
Тільки небо голубе, як сон.
Сірі люди, дерева й будинки,
Тільки листя багряного відтінку.
Бліді магазини, дорога і хмари,
Тільки сонце золоте, яскраве.
Докупи барви вже склади –
І світлий день, і ясний ти.