Хтема Вікторія

9 років

 м. Івано-Франківськ

Розмова  вечора з річечкою

А тихий вечір промовляє

Засмученій ріці:

«Чому ж, красуне, синьоока,

Сидиш у своїй глибині?»

«Ой, глибина, то не пітьма –

У ній усе моє життя!

Пливу усе у течії́,

Кудись за море, за світи.

Хотіла б я зостатись хоч на мить,

Та серце водяне моє біжить –

Частиною морською хочу стати

І кораблі хвилька́ми цілувати».

«Принцесо, водяна лілеє!

Не згоден я із думкою твоєю.

Навіщо тобі море й океан,

якщо твій друг – це я та рідний край?!»

Та річечка лишень замерехтіла,

Дорогою своєю та й поплила…   

 

А, може, ми зацвітемо?

А, може, ми зацвітемо,

Як маки навесні?

А, може, нам, поведеться,

Як лілеям на воді?

А, може, ми зацвітемо

Знову і знов?

І почнеться між нами

Квітуча любов…

 

Листопад

Листопад, листопад.

Майже голі дерева…

Зелен сад, зелен сад,

Мінять колір не треба!

Пожовтіла дорога

І заплакало небо,

Зелен сад, зелен сад,

Мінять колір не треба!

 

Весна прийшла!

Весна прийшла!

Красу знайшла!

Зазеленіли всі дерева і садочки.

І жовте сонце заглядає до струмочка.

Той спів пташиний в музику зливається,

Бо дівчина-весна ним умивається.

Великдень в травні вже на нас чекає -

Весняне свято в Україну завітає.

Весна квітковим килимком укрилась –

Уся природа весело дивилась!

 

Сизий вечір

Сизий вечір наступає

 у посрібленій руці,

ніжно мама обіймає –

Думка радості мені…

Ми забудем, ми забудем

Всі печалі і жалі.

Будем жити далі й далі,

Цінувати свої дні.

Ми згадаєм, ми згадаєм

Все прекрасне в цьому світі:

Хризантеми на подвір’ї –

Пишні квіти, наші діти.

В пелюстках життя минає,

Як секунди, так роки.

Як і нам – так усім людям

Закон світу берегти.

Не усі є справедливі…

Навіть в мене злі думки –

та розвіються в тумані

з посрібле́ної руки…