Костюченко Софія

10 років

м. Кривий Ріг

 

 

 ***

Я полюбив

Та час убив.

І день і ніч

Я птаха заморив.

Та все ж таки

І докорив:

Летіть,

Співать,

За неминулу січ.

 

Летіла пташка,

Та донесла нам повість:

Розумна «птаха»

Є «не дужая звірина»,

Та все ж таки

Людина – не тварина.

Зуміє думу показать.

Та від малого розуму

Може постраждать .

 

Ворона біла бува і сіра,

Із попилу вся чорна.

По поведінці можна викрасти вампіра,

Який весь згодом вип`є «вина» «Ілюзорна».

 

Згодом люди це позабували,

Всі пам`ятки повикрадали.

 

Та що ж зробити,

Як брехливий люд

 Бігає повсюд?

 

Гордість України

(без рубрики)

 

Червоні, як закат тут маки проростають 

Красою своєю країну прославляють. 

І жито золотисте на полях тут росте 

Й калина багряниста плоди свої дає. 

А гори в Закарпаттях такі високі є 

Що там верхівка біла до неба дістає. 

А в книзі тій Червоній-там дар живой природи. 

Занесені туди створіння най казкові. 

 

Ну й звісно ще про наш народ 

Цей знає вся Земля, 

Тут працьовиті ,дружні люди 

До кінця свого життя. 

І звісно цю країну 

Назвали Україною. 

 

Я люблю свою країну, бо вона є дружна й мирна

 

 Ох, як світ цей став жорсток

(без розділу)

 

Ох, як світ цей став жорсток,

Як потемніли небеса,

Як війни почалися

І спокою нема.

 

Надія є,

Вона живе,

У нас, у всіх серцях,

Що скоро зникне боротьба

І Будуть всі на волі

І стануть всі в доволі.

 

А всі ті люди злі,

Невіруючі в Бога

Загинуть у неволі ,

Де пекло і тривога,

Туда їм всім дорога.

А Янголи торкнуться

До тих,

Хто вірить  Бога

І принесуть їм віру

Та світлу Перемогу!

 

***

(дитяча творчість)

Плететься рушничок,

Плететься

І нитка в ньому в`ється .

І мама ш`э чарівний гай,

Де є високий небокрай.

Не в голці діло,

Діло в нитці –

Це нитка Феї-чарівниці.

І голос всіх пташок тут ллється,

Ще й поле волошок плететься.

 

Плететься рушничок, плететься…

 

Роздумки…

(лірика філософська)

І скажу я монотонно

І заб`ється серце в унісон:

-Ні , це не сон.

 

Я бувала тут.

Це місце не виразне

Та мовчазне . ..

 

Самотність  не мистецтво,

А та харизма є гримаски.

Поють корбову пісню голоси,

Вони всі вдіти в маски.

 

Та що таке є фарби?

Убити б ганьби.

 

Пустота і темнота

Колись вбивала всі серця

І малювала чорним на холстах

Та із емоцій є  і світ,

Адже слова засохли б на вустах.

 

Навіщо Бог створив розпечену планету?

Як не створить холоднокровную  комету?

Є головні слова:

Любить,Прощать,Зуміть,Сказать

І віра буде як завжди права .

 

Добре, що немає невігласи,

Яка могла зірвати голоси.

Бо ті , що прийдуть

Не впізнали б ріднії думки.

 

Вечір…

(Білий вірш)

Блакитне небо наче оперезалося  рожевиш, широким поясом.

Щось шепоче вітер, сонце лягає спати.

З останнім промінчиком світла наче за золоту струну потягнути

Й поллється голос усіх пташок.

Коли сонце ляже, вже нічого не буде.

Але в мить запалають зорі, на темне небо вийде білолиций місяць .

Настає ніч…