Лозенко Софія

 

 

Я мрію

 

Я мрію весь світ об’єднати,

 

Щоб людство забуло як воювати.

 

Щоб могли один одного зрозуміти

 

І сильні і слабкі, дорослі і діти.

 

 

 

Я мрію, щоб люди в дорослому світі,

 

Із миром у серці раділи, як діти.

 

Щоб друзів у кожного було багато,

 

А будь який день став веселим, як свято.

 

 

 

Я мрію, щоб людство навчилось любити,

 

Любов лише зможе війну зупинити.

 

Я мрію не марно прожити життя –

 

Писати вірші про щасливе буття.

 

Щоб ніколи у світ не повернулась вона –

 

Жорстока, підступна війна!

 

Життя

 

Життя прекрасне – кожен знає це.

 

Воно дається один раз – таке коротке.

 

І як подивишся людині у лице,

 

Одразу бачиш, що з нею сьогодні.

 

 

 

Життя навчає нас лише добра

 

І на своїх і на чужих помилках учить.

 

І щастя нам, і горе підкида.

 

Погані вчинки наслідками глушить.

 

 

 

Життя навчає нас як бути справжньою людиною.

 

Людина – то не той, у кого гроші, голова…

 

Це той, хто добрий серцем, як дитина.

 

Добро лише у чистих душах ожива.

 

 

 

Далека дорога

 

Сьогодні у нашої родини справжнє свято,

 

З Японії далекої повернувся тато.

 

Як розповідає – слів не вистачає,

 

Стільки незвичайного справді нас вражає.

 

 

 

Два поверхи в літаків, вісім – у доріг

 

І там мама не пече яблучний пиріг.

 

Є й квадратні кавуни, й теплі туалети,

 

Але це все не замінить мамині котлети.

 

В потязі летіли, мов у літаку,

 

Їли дивну їжу – зовсім не таку.

 

Телефони дорогі, роботи з планшетом…

 

Краще вже поласувати маминим омлетом.

 

Прилетів додому тато й весело всміхнувся,

 

Бо ж нарешті він до нас в сім’ю повернувся.

 

 

 

Робот-пилосос

 

У нас є робот – пилосос,

 

Машина це чудова.

 

Ти тільки на пульт тисни,

 

Він прибирає знову.

 

 

 

Ми звемо його просто жук,

 

Бо він жужжить кумедно.

 

Жук в прибиранні мамин друг

 

І помічник для мене.

 

 

 

Жук їде й колом і підряд,

 

І навіть по квадрату.

 

А також він нахаба,

 

Бо в’їхав в ногу тату.

 

 

 

Жук як паркується – повзе,

 

І дриґає щітками.

 

Але він справжній помічник,

 

Для мене і для мами.

 


Хоботатий віршик

 

Хоботате слоненятко

 

Запитало свого татка:

 

Милий, хоботатий тату,

 

А чому я хоботате?

 

Хоботата твоя мати

 

І бабуся хоботата,

 

Хоботатий твій дідусь,

 

Хоботатий твій татусь,

 

Хоботатий увесь рід,

 

Це – наш хоботатий світ.

 

Тож маленьке слоненятко

 

Взялось хоботом за татка,

 

І пішли разом гуляти,

 

Хоботаті син і тато.