Слушаєнко Діана

 

 

Нічна вистава

 

Уже настав час спати.

 

За вікном бешкетниця-ніч та її друзі.

 

Зірочки мерехтять сріблом,

 

А заметіль, що витворяє!

 

Вони з вітром об’єдналися – і пустувати!

 

Один гне дерева аж до самого долу,

 

Виє, наче голодний звір.

 

А друга, усе засипала рясним снігом,

 

І ніхто їм не завадить.

 

Така чарівна зимова ніч,

 

І ніяк не хочеться спати …

 

Ой, невже тут і хмаринки

 

Завітали на цю дивовижну виставу?

 

Вони побігли по чорнісінькому небу,

 

Наче злякались чогось.

 

Що ж сталося?

 

А це білолиций місяць починає свою гру:

 

Він, наче господар, піднімається

 

Над усією матінкою Землею

 

І промовляє : «Чого розійшлися?

 

Ач, нема на вас батога!»

 

Тут усі і причаїлися:

 

І вітер притих, тільки своїм подихом

 

Ледве-ледве перемітає сніжний килим.

 

Та й ворожка-заметіль стихла,

 

І лише сніжинки повільно спускалися на землю

 

Та виблискували, наче дорогоцінні камінчики.

 

Я б ще довго дивилася на цю красу,

 

Але не витримала і потонула в новий солодко-крижаний сон …