Єфіменко Анастасія

 

Мій дідусь

 

Я хотіла б розказати

 

Вам про свого дідуся,

 

Як він рано із зорею

 

Прокидається щодня.

 

На його плечах роботи

 

Непочатий край:

 

Треба встигнуть із росою

 

Трави в лузі накосить.

 

Під вечірньою зорею

 

Помідори посадить.

 

Деревця полити треба

 

Ті , що край села садив,

 

Із онучками погратись,

 

Дуже ж нас він полюбив.

 

Научає всіх трудитись,

 

Рано встати , не лінитись,

 

Любити свою Батьківщину -

 

Найкращу у світі країну!

 

 

 

 

 

 

 

Адель

 

Як було мені три роки,

 

Народилася сестра.

 

Тато каже:

 - Із капусти виросла вона.

 

Мама твердить:

 - Чорногуз нам підкинув зранку!

 

От так загадка для мене:

 

Де ж взялась Аделька?

 

По морозу на снігу

 

Не росте ж капуста!?

 

І лелеки не літають

 

В лютому, а в травні!

 

Ось і думаю тепер:

 

Звідкілля взяли Адель?

 

 

 

 

 

 

Мій край

 

Я живу в Чернеччині Великій

 

На краю села.

 

Кожен день навколо бачу

 

Безмежнії , широкії поля.

 

Дідусь візьме за руку, у поле поведе,

 

Неспішную розмову зі мною заведе.

- Глянь, он жито колосом вітає,

 

Там гречка солодко зітхає.

 

Тут соняшник до неба пнеться.-

 

І скрізь веселе сонечко сміється.

 

Десь пахне липа солодом,

 

Від річки віє холодом.

 

Красується, всміхається,

 

До всіх людей вітається

 

Моя найкраща країна -

 

Рідна, славна Україна!

 

Тут зростаю я!

 

Маю щастя й силу

 

Любуватись щиро

 

Гарними місцями, рідними краями!

 

 

 

 

 

 

 

 

Сестричка

 

У мене є сестричка,

 

І звуть її Адель.

 

Молодша на три роки,

 

А ходить як модель.

 

 

 

Одягне моє плаття,

 

Матусине взуття.

 

У баби візьме шляпку,

 

Рукавички – в дідуся.

 

 

 

Пройшовши по кімнаті,

 

Притупне каблуком.

 

Покаже пару танців,

 

Розкаже про любов.

 

 

 

І я люблю молодшу

 

Сестричку понад усе

 

Дозволю навіть ранець

 

Надіти на плече.

 

 

 

 

 

 

Осінь

 

Сиджу я у хаті,

 

Дивлюсь у віконце

 

І вже я не бачу

 

Яскравого сонця.

 

 

 

Бо осінь настала,

 

Врожай весь зібрала.

 

Чорне рілля аж блищить,

 

А дощ за вікном періщить.

 

 

 

Ллє і ллє, поливає,

 

Все більше земля промокає.

 

А вітер із мокрих дерев

 

Останнєє листя зриває.