Перемітчик Аліса

 

Старовинний замок

 

Місяць світить у вікна

 Старовинного замку.

 Його світло примарне,

 Холод стін не зігріє.

 

Старовинний цей замок

 Містить купу секретів.

 Там щодня оживають,

 Персонажі портретів.

 

 В тому замку щоночі

 Привиди та примари

 Насилають на всіх,

 Моторошні кошмари.

  

А також в диво-замку,

 Є примари-пустунки.

 Що лишають на стінах

Чудернацькі малюнки.

 

 В тому дивному замку,

 Обладунки блукають.

 І один з одним лунко,

 Уночі розмовляють.

 

Як зійде повний місяць,

 Почне грати орган.

 Своїм голосом товстим,

 Мов старий дідуган.

 

 Стоїть замок в руїнах,

Усі меблі у нім

 Припорошені пилом,

 Згас старий вже камін…

 

 Золотий канделябр

 Розгубив всі свічки.

 У старих коридорах,

 Не палають вони.

 

 У одній із кімнат

 З балдахіном є ліжко.

 Там подушки м’які,

 Й аромат старий трішки.

 

 Старовинне люстро,

 Біля ліжка стоїть.

 Привидам-нечупарам

 ,,Причешись!”- скаже вмить.

  

На горищі у замку

 Міцно сплять кажани.

 Усі балки та крокви,

 Павуки обплели.

  

Є скарбниця у замку,

 Там багато прикрас,

 Золота, діамантів,

 Та коштовний алмаз.

  

 У старій цій фортеці

Є велика книгарня.

 Чутно з неї постійно,

 Чиєсь тихе бурчання.

 

 То старезні книжки,

 Один з одним белькочуть.

 Про минулі часи,

 Нагадати всім хочуть.

 

Лиш портьєри старі

 Криють замку секрети.

 Хоч, сам замок і так,

 Вже обріс очеретом.

 

Біля замку озерце

Міцно крига скувала.

 Підвісний старий міст,

 Вже давно зруйнували.

  

Грізні стіни у вежах

 Мовчазливо стоять.

 І фортеці ворота

 Дуже чутно скриплять.

  

А довкола фортеці,

У тумані є ліс.

 В ньому всі в небезпеці,

 Він жахами заріс.

  

Місяць світить у вікна

 Старовинного замку.

 Замок тихо чекає,

 Полохливого ранку.

 

 А коли зійде сонце,

 Та увесь світ пробудить,

 Зайде світло в віконце,

 І промінням поводить.

 

Та усі таємниці,

 Старовинного замку,

 Забере із собою,

 Цей тепленький світанок.