Савченко Тетяна

 Дитячі мрії

 

Україна, рідний край,

Він прекрасний, наче рай.

І співаєм ми для нього,

Щоб не знати слова «горе»,

Щоб усі були веселі

І жили в світлій оселі,

Щоб були здорові й щирі

 Усі діти України.

Хай сонце світить на Землі

Українській дітворі.

Хай будуть дні лише ясні,

І сняться кольорові сни.

Хай Бог дарує всім красу,

Земля – міцну родину.

Ми дружно скажем: «Ні, війні!

Геть з неньки - України!»

Заради здійснення бажань

Ми будемо навчатись,

Оспівувать свій рідний край,

Героями багатий.

 

Надія

 

Минає день, народжується ніч.

Життя летить, його не зупинити.

Ми усвідомлюєм важливу річ:

Життя залежить від бажання жити.

А ще воно залежить і від мами,

Від найріднішої людини в світі,

Яка дає життя, ім`я і славу,

Очі якої любов`ю світять.

А як же прожити тим дітям,

Яким мами очі не світять?

Ніхто не розказує казки.

Не мають ці діти любові і ласки.

Не можна прожити дитині

Без вірного слова «родина»,

Без тихої пісні, без лагідних рук,

Як важко заснути від суму та мук.

Давайте ж поможемо дітям,

Покинутих в горі і в згубі.

Бо завжди у них є надія

Пізнати, що то – Родина!

 

Доросла розмова

 

Одного разу доня маму запитала:

«Все ж хочу істини дійти

Чого, матусю, хочеш ти ?»

«Ти ж моя, Тетянко,

Ніжне моє сонечко.

Ти ж моя, красуне.

Люба моя, донечко.

Я хочу миру в усьому світі,

Щоб здоровими були дорослі й діти,

Щоб всі були веселі і щасливі,

Багаті й приємно гамірливі.

Щоб зникли комп`ютерні ігри, гаджети,

Телевізори, приставки, Інтернети,

Щоб більше ви на вулиці гуляли,

Читали книги, в рухливі ігри грали.

Щоб ви любили дім, батьків, природу,

І з головою не кидалися у моду.»

На це Тетянка з повагом сказала:

«Не маю змоги це усе здійснити,

Тож мушу свою фею попросити.»

І по кімнаті швидко закружляла,

Свою матусю ніжно поцілувала.