Кириленко Лілія

Новий рік

 

Настала чудова зима!

Виблискує сніг – це краса!

На вулицю гарну і білу,

Сніжинки падають милі.

А вдома ялинка прекрасна,

Убрана в кульки стоїть.

А зима, чарівниця ясна,

До всіх вона вже спішить!

Вже ніч довгождана настала,

Годинник весело спішить

Уже до нового року,

Лишилася одна мить!

Всі радіють, співають, танцюють,

А сніг ще надворі гуде,

Чекайте, вже ніч новорічна

До дому поспішно іде!

 

Кошеня

 

Маленьке кошенятко у дівчинки жило,

Її звали Ганнуся, а кошеня – Пушок.

І якось, в гарну днину сонячну й хорошу

Змокріло кошенятко через маленький дощик.

 

Капці на скакалці

 

Капці-черевички

червоні, як порічки.

Як їх торкнути швиденько,

червоніють так гарненько!

Хоч, чи ніч, чи день удома

Дуже сваряться обоє!

Правий, лівий, хто з них кращий?

«-Тапочок я тільки ваший,

Та хіба я не найкращий?»

Тут до нас підходить правий

І гордовито питає:

«-Скільки років я служу?

Тільки ледве я ходжу!

Я – нещасний!

Не щасливий!

Посміхаюсь!

Я ж красивий!

Полюбіть мене хоч трішки!

Я – найкращий!» «– Я не гірший!»

Розповідь про них лишімо,

Казку нашу розпочнімо:

Як сварливі наші капці

Розстрибались на скакалці.

Двоє змагання почали,

Пострибали й кажуть:

«-Змагання ці зовсім не наші!»

От морока з капцями оцими,

Ще змагання їм придумати не в силу.

Довелось мені самій

Змагання видумувати їм.

Ось скакалка різнобарвна,

Попросила дуже гарно:

«-Як ви почнете стрибати,

То навчите мене перемагати.

Тому що я погано не стрибаю,

Але ніколи місця не займаю.»

Згодились зі мною капці

Пострибати на скакалці!

Тут лягла скакалка,

Чекала тую мить.

Та біда у нас тут сталась:

Посварились знову капці.

Й вирішили, що вони

Стрибать не хочуть на скакалці.

Але дуже сваряться червоні,

Бо стрибати хочуть першими обоє!

Ну і що мені робить?

Як червоні капці помирить?