Журба Кіра

Добро


Іду я по вулиці,
Бачу стареньку,
Підходжу до неї
Й говорю тихенько:
- Чому Ви в таку
Погоду погану
Ідете по вулиці
Рано-прерано?
- Ой, дівчинко люба,
Іду з магазину,
Несу важкі сумки
Й велику корзину.
Звідси далеко живу я сама,
І помічників у мене
Вдома нема.
- Люба бабусю,
Я не спішу,
І сумки додому
Я Вам донесу.
Робити добро
Літнім людям приємно.
Живеш на Землі
Тоді ти недаремно.

Наша Україна


В Україні небо найблакитне,
І поля пшениці золоті.
Теплим сонцем ніжно обігріті,
Хліб дають нам дуже запашний.
І тому твій прапор, Україно,
Жовтим і блакитним майорить.
І в руках у дітлахів маленьких,
І в відважних воїнів твоїх.
У серцях наших палких, гарячих
Відчуваєм відданість тобі.
Побажання наші недитячі:
Ми бажаєм Миру, НІ війні!

Цікава гра


Разом з мамою ми придумали гру:
Карту країни, в якій ми живемо,
На тисячу пазлів розрізали ми,
А потім складали всією сім’єю.
Самій було важко мені їх складати,
Тому помагали бабусі і тато.
І дядько мій рідний багато зложив,
А тато мій висновок такий - от зробив:
Як важко країну свою будували,
Для цього сім’ю ми свою згуртували.
І мама сказала, що завжди так буває,
Як дружно і разом сім’я виступає.
Я маму і тата дуже люблю.
З ними життя навкруги пізнаю.
Я з ними дерева і квіти саджаю,
Оселю свою повсякчас прикрашаю.
Адже кожна квітка і кожна рослина
Росте на Вкраїні, квітчає її.
Так завжди ми будемо працею своєю
Зміцняти рідну Вітчизну свою.
Завтра ми з мамою зберем різні речі
І маленьким діткам їх віднесем.
З батьками тікали вони від АТО
І помочі ждуть, як не ми - тоді хто.
А ще ми бійцям допоможем своїм,
Що нас бережуть і усю Україну
Від бомб, стрілянини і лиха страшного
Ми вдячні їм всім і вклоняємся в ноги.
А ввечері з татом і мамою разом
Дивились новини із Аллою Мазур,
Щоб знати про все у нашій країні,
Чим дише вона і живе в кожній днині.

Я малюю сонечко


Ой біжить, біжить мій пензлик,
Він малює сонечко,
А маленька дівчинка
Вигляда в віконечко.
Просить вона Сонечко:
« Ти підіймайся високо в небо,
Щоб зігріти всіх навколо себе:
І маленьких, і дорослих,
бідних, мудрих і старих».
І сказало Сонечко,
загляда в віконечко:
«Я дарую всім тепло,
Радую усіх я.
І своїх помічників
На Землю спустив я.
То маленькі зайчики,
Яскраві пострибайчики.
Вони дарують всім натхнення,
Радують усіх.
А ти, люба, не вагайся,
І у двір ти поспішай.
Там тебе чекає зайчик,
Твій дружок і помагайчик,
Будеш з ним стрибать.

Тобі, Солдате!


Був звичайний зимовий вечір,
Тихо падав на вулиці сніг.
Я зібрала до школи речі,
Скоро ніч прийде на поріг.
Помолюсь я за тебе, Солдате,
Хоч не знаю твого я ім’я.
Попрошу в Бога я небагато:
Збереже він тобі хай життя.
Біля тебе хай стихнуть гармати,
Не торкнеться лиха рука.
Щоб твої жінка, діти та мати
Дочекались твого вороття.