Шабанова Вероніка

«Спасибі, що життя не пожаліли…»


Україна – це степи, моря…
Це синє небо, жовте поле…
Зелений гай, яскраві зорі…
Це пращурів моїх земля…
Тут мій дім, моя родина,
Що хоче жити без війни,
Щоб раділа кожна тут дитина,
Щоб не додавало мамам сивини…
Борці за долю, волю і за мене –
Небесні ангели, що в небо полетіли,
І воїни, що у війні шаленій…
Спасибі, що життя не пожаліли!
Не в чорних фарбах країна нехай буде,
А у веселкових яскравих кольорах.
Не забувайте борців за долю, люди!
Хай їхня слава живе ще у віках...

«Татові іменини»


Якось іменини тату
По-японськи святкували
І з матусею завзято
Тату суші готували.
Рис ми трошки відварили,
Рибки порубали.
Все на норі розложили,
У роли завертали.
Також соус ми купили,
Палички приготували,
Стіл святковий вже накрили,
Іменинника чекали.
Одягнули кімоно…

Тато здивувався:
- Що це все таке воно?
Я аж налякався!
Де картопля, м’ясо, сало?
Ковбаса де? І шашлик?
Ще такого не бувало,
Я так святкувать не звик!
- Тато, любий, схаменися!
Ми й хотіли здивувати.
Свято буде, не журися,
По – японськи ми лиш будем святкувати!
І з тобою ми не згодні,
Що це тут дива усякі.
Будем їсти ми сьогодні
Східні роли суші-макі.
І з тих пір нас тато слуха,
А якось ще й зізнався :
У Японію по вуха
Татусь наш закохався...

«Юний натураліст»
Я природу дуже люблю,
І шаную, і голублю.
Мамі квіти доглядаю,
Поливаю і саджаю.
І пташкам допомагаю –
Годівниці виробляю.
А тварини – моя слабість,
Моє натхнення, моя радість…
Є у мене киця Пуся,
Хом’як Джері і Настуся,
Равлики є Боня й Соня,
Також рибки Вася й Тоня…
Є у мене цуценятко,
Два курча і козенятко…
Батьки кажуть: «Підем від вас…
Нема місця вже для нас…»

«Добрий хижак»


Летів собі якось канюк,
А в полі лише тиша...
І в нірці тихо бездиханно
Сиділа собі миша.
Боялась вона канюка,
Що мов грім жахає,
Бо добре цього хижака
Кожен у полі знає.
Але відчув він дивний страх...
Над ніркою кружляє,
Коли вийде мишка та
Усе канюк чекає.
На камені він причаївсь
І тихо поглядає...
Та тільки в небо він піднявсь -
Знов хто куди тікає...
А мишка юна ще була,
Не встигла, не добігла...
І все ж в біду потрапила...
Врятуватись не встигла.
Схопив її той дужий птах
Лиш за одну єдину мить
І був у мишки один страх -
Тепер їй бідній вже не жить...
І почала вона молить,
Щоб відпустив її цей хижий птах:
 Канюче, я дуже-дуже хочу жить...
З”явились сльози на очах.
 Я — хижак, санітар у полі.
Рятую людям зернові посіви,
А ти приносиш їм лиш тільки горе,
Тож і на тебе є ще більша сила.
 Врятуй мене, у мене діти...
Вони чекатимуть на маму...
 Ну добре відпущу... Все ж будеш жити,

Бо чекають дітки і мене так само...

Україна – це моя Батьківщина!
Край патріотів від батька до сина…
Роками вороги її здолати хотіли,
А янголи у сині небеса злетіли…
Їх не здолали – вони захистили…
Небесна сотня мрію нам дала,
Аби Україна щаслива була!