Олександра Гольдіна

 Про одну кицю

 

Одного разу одна киця

 

Пішла до криниці,

 

Пішла по водицю.

 

Прийшла до криниці

 

Та диво! Що це?

 

Побачила там дивовижне лице!

 

Лице було кругле, пухнасте, щокате,

 

Ось тут полосате,

 

А тут сірувате.

 

Очі зелені, чорні зіниці,

 

Вуха гостренькі, як у куниці.

 

Вуса стирчать на захід та схід

 

На підборідді жодних борід.

 

Киця від страху роззявила рота

 

Зробила те саме в криниці істота!

 

Вушками киця поворушила

 

Істота так само зробить поспішила!

 

Кішка налякано дивиться в воду,

 

Не хоче потрапити в дивну пригоду.

 

Тож, забувши про те, що хотіла зробити,

 

Забувши поїсти, забувши попити,

 

Киця схопила порожнє відро

 

Та полетіла, ніби ядро!

 

І лице у криниці не стало чекати

 

Також пішло кудись поблукати.