Ковалевський Олександр

Білий вірш

 

Біла віхола все замела

 

І кружляють метелики білі.

 

Дід Мороз на летючім коні

 

Посипає усе білим інеєм.

 

Товста крига скувала річки

 

І бурульки звисають із даху.

 

Як кришталь красиві вони.

 

Біла віхола, біла птаха.

 

Біло

 

Білі хмари як білі подушки

 

В білім небі-перині лежать,

 

З них біленькі пір’їнки-сніжинки

 

Як метелики білі летять.

 

 

Білий парк як палац білосніжний:

 

Білі стежки, дерева, гілки.

 

Білий голуб, начублений смішно,

 

Біле зерня шукає й крихти.

 

 

В біле царство до білого друга

 

Поспішаю щодня залюбки:

 

Білі крихти там з білого хліба

 

Білий голуб їсть в мене з руки.

 

 

Домашнє завдання

 

Я від болю плачу рідко –

 

Від навчання кожен раз.

 

Краще вже синець набити,

 

Ніж задачу з математики зробити.

 

Краще сто раз присідати,

 

Ніж писати і писати …

 

Я люблю лише читати

 

Й не підручники – книжки!

 

 

Драбина

 

Ой, у небі сонечко пломеніє,

 

А на даху дядько сердиться, скаженіє!

 

А чому той дядечко не злізає?

 

Бо драбини в нього уже немає.

 

Хто ж драбину в дядька того забрав?

 

Той, кого з собою на дах не взяв!

 

  Літо

 

Школа закінчилася,

 

Почалося літо!

 

Годі уже вчитися,

 

Час нам відпочити!

 

 

До бабусі з’їздити,

 

В таборі пожити.

 

Гусенят попасти

 

І жука зловити.

 

 

В річці накупатися,

 

Мушлі позбирати.

 

Усмак напірнатися,

 

В волейбол пограти.

 

 

З’їздити на море:

 

На хвилях пострибати,

 

Дельфінів побачити,

 

У теніс пограти.

 

 

«Вихід на одну»* зробити

 

І «підйом з переворотом»*,

 

Свій ютуб-канал створити,

 

Кавун з’їсти самим ротом!

 

 

 На Сорочинському ярмарку

 

Купити бриля.

 

Закінчилось наше літо.

 

Ну, привіт вам, вчителя!

 

*спеціальні вправи на турніку

 

 

На Івана Купала

 

На Івана, на Купала

 

Було радості чимало!

 

Через багаття я стрибав,

 

Дуже весело кричав.

 

Я співав, скакав, радів

 

Бо щоденник там горів

 

Й зошити за 2-й клас

 

Погоріли всі за раз!

 

 

Політ медузи

 

Раз подумала медуза: «Не хочу жити в морі,

 

А хочу я літати у небі, у просторі!

 

Я хмари щупальцями хочу лоскотати…

 

По небу буду літаком літати!»

 

 

Ну от настала ніч, медуза лягла спати,

 

А як прокинулася, то пішла кита шукати.

 

Знайшла та й повіла йому свою задумку.

 

Кит усміхнувся і сказав: «Хороша думка».

 

 

Залізла на кита медуза скоро.

 

Кит випустив фонтан і у небес простори

 

Медуза полетіла як ракета –

 

Ледь не дісталась іншої планети!

 

 

 Між хмар за літака крило вчепилась, –

 

Тож подорож її не припинилась.

 

Так прилетіла в Індію вона,

 

Побачила там океан й стрибнула.

 

 

Всім рибам почала розповідати,

 

Як круто їй було у небесах літати!

 

Та не повірив там ніхто її словам,

 

Хоч де взялась – не ясно і китам.

 

 

Ще й досі суперечка йде:

 

Летить медуза чи лише пливе?

 

 

Пори року

 

Кажуть всі: пори року – дівчата!

 

Ні, ні, ні! Усі – пацани!

 

Ось, Зима – сноубордист-олімпієць

 

З викрутасами мчить із гори!

 

 

 А Весна, крутий байк осідлавши,

 

Заїжджає в калюжу з розгону!

 

Потім Літо примчалось на катері

 

І стрибає з трампліна у воду!

 

 

 Осінь – це вундеркінд-математик!

 

Він сто прикладів вже розв’язав!

 

Він у школі навчався старанно,

 

Максимально скрізь балів набрав!

 

 

Може є пори року й дівчата,

 

Та крутіші мені – пацани!

 

Як вони хочу жити й радіти

 

Кожній даній природой порі!

 

 

Як не хочеться до школи

 

Закінчилось наше літо,

 

Сумно в школу ми бредем,

 

Перше вересня не ждем.

 

Волочимо портфеля по землі,

 

Стрічають нас сумні учителі.

 

Їм теж іще хотілося поспати…

 

Ми встигли вже усе позабувати…

 

Нам вчитель біля дошки щось читає…

 

«Та не сумуй», - мій друг мені гукає.

 

Я усміхаюсь: «Школа – це все ж класно!

 

Тут друзі, отже буде все прекрасно!»

 

 

Кіт Мурлика

 

(за мотивами казки Івана Франка «Лис Микита»)

 

 

Літо йде із ягідками,

 

Із квітучими садками…

 

І юрбою звірів всіх?

 

І великих? І малих?

 

Та не дарма ті зібрались

 

Аж із Африки дістались –

 

Суд настав в Лева й Левиці,

 

Тобто у Царя й Цариці.

 

Один лише кіт не йде,

 

Не знайдеш його ніде.

 

-

 

Звали його кіт Мурлика,

 

У царя він вкрав індика

 

І намисто у цариці,

 

У Великої Левиці.

 

Ну от почалися збори:

 

Виступають прокурори.

 

Перший суне пацюк злий

 

Капловухий і бридкий.

 

Каже, що той кіт Мурлика,

 

Що у вас украв індика,

 

Й мене хоче погубити:

 

Мою жінку раз зловити

 

Зтиха кіт той намагався,

 

З’їсти вже хвоста збирався.

 

Слава Богу! Слон великий

 

Нас злякався й як убитий

 

На дорозі впав як хмара.

 

Нерозумний той котяра

 

Вирішив, що він, Мурлика,

 

З’їсть слона, хоч той великий.

 

Стрибнув на слона як жаба.

 

Той умить устав на лапи

 

І кота прогнав як муху

 

Ще й зацідив межи вуха.

 

Злий пацюк на тім скінчив,

 

Уклонився й поспішив.

 

 

Цуцик глупий вийшов другий

 

Й каже: «Вдавши, що пророк

 

Кіт украв аж міх кісток».

 

Скочив вовк тут недолугий

 

І сказав, що не Мурлика,

 

Цуцик глупий злодій є.

 

Як кіт в тебе вкрав індика,

 

Вдавши, що бере своє,

 

Так і цуцик ті кістки

 

Вкрав у мене залюбки.

 

Я ж добув їх на лужку

 

І сховав у цім мішку.

 

Лев від люті заревів

 

І дать наказ такий велів:

 

Обох в тюрму посадити,

 

На 2 роки заключити,

 

Саламахою кормити

 

І з калюжі їх поїти.

 

Пелікани враз прийшли,

 

Їх схопили й геть пішли.

 

 

Третій вийшов слон лайдака,

 

Нерозумний неборака.

 

Скаржиться знов на кота.

 

Ось історія ота:

 

Леве, каже, Цар звіриний,

 

Слухай же у чім кіт винний.

 

Був я герцогом великим,

 

Мав великого індика.

 

Кіт у мене його вкрав,

 

Хитрощами одібрав.

 

Раз я у вікно дивився,

 

Кіт до мене придобрився

 

Й в баню він мене завів:

 

Паритися залишив.

 

Ну а сам до хати вбіг,

 

Взяв індика і побіг.

 

 

А четвертий тигр вийшов

 

Й заревів: «Ви що? Здуріли?

 

Щоб кота так обвинять.

 

За що на нього напосіли?

 

Де ж це бачено, пацюче,

 

Щоб котам мишей любить?

 

Цуцик глупий і вовк злючий

 

Хочуть кота засудить?

 

І не хочуть вони знати,

 

Що наш кіт хотів віддати

 

Вовку, власнику кісток,

 

Міх його за п’ятачок.

 

Ну, а слон сам вкрав індика.

 

Тож, друзяка мій, Мурлика,

 

Лише своє повертав.

 

«Суд скінчився!» Лев сказав

 

І приказ такий надав,

 

Наче пісню проспівав:

 

«Тут у царському дворі,

 

На сирій твердій землі

 

Буде кіт із вовком биться,

 

Бо не хоче кіт мириться.

 

От уже почався бій.

 

Вовк напав, та котик мій

 

Його юпом* зустрічає,

 

Дає в морду і кусає.

 

Вовк на землю повалився

 

І з пагорба покотився…

 

 

Виграв кіт і паном став.

 

* «юп» - удар ногою в тхеквондо