Дракончик
(вірш-казка про людей)
Частина І
Мама
Ось яйце лежить в гніздечку,
Там Дракончик жив змалечку.
Він з’явився на цей світ
І побачив весь свій рід.
Драконятко посміхнулось
Та до мами пригорнулось,
ЇЇ міцно обійняло
І тихесенько сказало:
«Мама ти найкраща в світі!»
Мам своїх всі люблять діти.
«Гарне, любе Драконятко,
Лагідне мале звірятко»-
Йому мати промовляє
І ласкаво научає.
«Найрідніші ми з тобою.
Будем ми стоять горою,
Щоб була одна сім’я-
Драконяча вся рідня».
Частина ІІ
Друзі
Драконятко сумувало,
Бо друзяк воно не мало:
"Без друзів навіки немає потіхи».
Якось біля водоспаду
він зустрів єнота й панду.
Ці звірятка тут гуляли,
Весело м’яча ганяли.
Свої лапи їм подав -
Як же довго вас шукав!
Трійко друзів веселились
та страшенно потомились,
Посідавши на травичку
Пили з озера водичку.
Відпочили, попрощались
і додому повертались.
Частина ІІІ
Політ
Дракони - казкові істоти,
А їхнє життя у польоті.
Ширяють вони у світах –
Дракончик лиш тільки у снах.
Він там дуже вправно
На крилах літає плавно.
Маленький мрію мамі розповів
І вигукнув: «А тато ж мій зумів!
Я полечу, і це не сон,
Бо я дорослий вже Дракон».
Матуся біля сина поряд стала,
При цьому ніжно обійняла:
«Прийде твій час, злетиш і ти-
Побачиш землю з висоти».
Послухав маму, позіхнув,
Під маминим крилом заснув.
Одного ранку стались чудеса –
Дракончик полетів. Ура!
Частина IV (коротка)
Лінь
Дракончик наш примостивсь на дивані-
Не хоче нічого робити він зрання.
Мама говорить: «Це лінь нападає
І працьовитість твою забирає!»
Малюк її слухав
І трішки злякався-
«Не вийде у неї, я не піддамся!»
***
Дракон - це та сама людина:
Весела, кмітлива і сильна.
І діти усі однакові -
Зростати повинні в любові.
Бджілка
На барвистому узліссі,
Десь напевно на Поліссі,
Бджілка там пилок збирала,
В кожну квітку заглядала.
Запитали ми у неї,
Чи робота ця «весела»?
Глянула з під лоба бджілка
та промовила нешвидко:
«Моя праця нелегка,
І занадто кропітка,
Втім солодкий результат
Враз порадує малят».
Мій музей
В мене є робіт багато,
хата повна вся картин.
Завітай до нас на свято -
ти побачиш безліч див.
Я роблю їх дуже вправно,
фарби змішую мерщій,
Лінії вивожу плавно –
вийшла гарна заметіль.
Ось змінилась думка швидко,
взяла в руки пензлик знов,
вже з’явилась жаба бридка –
Хто тут квакає – агов!?!
Солодкі гостинці
Маленьке біленьке зайчатко
Постукало лапкою в хатку
І просить насипати трішки
Горішків для білки та мишки.
Дали ми йому ті гостинці,
Поніс їх у ліс у хустинці,
Там друзів своїх пригощає,
І швидко дарунки зникають.
А ввечері сонце за обрій сідає
Зайчатко по снігу тихенько ступає.
Ми вийшли із хати,
Почувши дзвіночок.
Це «дякую» каже пухнастий клубочок!
Всміхнулися щиро - ще винесли трішки
Солодких гостинців для білки і мишки.
Вітер
Шу-шу-шу.
Усіх заколишу.
Шу-шу-шу.
І дерево хитається, і кущ.
Із дерева впав малий хрущ.
І сказав хрущ вітру:
- Так сильно не дуй!
Бо ще раз впаду, то гулю наб’ю.
Вітер притих.
І закрапав дощ.
Кап-кап-кап.
Шу-шу-шу.
Усіх заколишу…
