Бучек Ольга

14 років

м. Червоноград

Львівська область

Криниця

Рідна мова – це криниця,
Що всіх напуває.
В ній тече свята водиця,
Що чар – силу має.
Спробую  ковток зробити –
І все зрозумію...
На землі без неї жити
Добре не зумію.
Бо вона дарує силу,
І натхнення, й гідність.
І від щастя ростуть крила...
Збережіть їй вірність.

Пройдуть роки…

Запахло літом у духмяних травах,
Спивають бджоли меду аромат,
А десь, на Сході, йде війна кривава…
У когось там загинув син чи брат.

Своїх Синів оплакує Вкраїна,
Бо найдорожче віддали вони.
Єдиною щоб була Україна,
Щоб ми у мирі й радості жили.

Пройдуть роки… Земля загоїть рани,
Лиш душі не загояться повік.
Загарбнику не були ми братами,
Хоч він себе ось так колись нарік.

Україно

Україно - матінко моя!
Ти - калина за селом у лузі,
Ти - весняна пісня солов'я.
Чом рідненька ти всяк час у тузі?

Може, посміхнешся, як тебе
Візьму за натрудженії руки,
Не шкодуючи ні крапельки себе,
Поведу, щоб вивести із муки?..

 

Осінній танок

Барвиста тиша осені дрімає над струмком,
Усе навколо вкрилося яскравим килимком.
Листочки витанцьовують, радіє весь гайок,
І вітерця холодного запрошують в танок.


Він радо їм у відповідь таке прошепотить:
«Гаразд, але тихесенько, щоб тишу не збудить.»
Кружляли вони, гралися, співали пісеньки,
А згодом приєдналися до танцю пташечки.


Ось так і веселились допоки було сили,
А потім потомились, принишкли і спочили.
А у гайку тихенько ще пташечка співала,
А згодом теж втомилась, в гніздечку задрімала.

 

    Балада прикмет

Я знаю, як світанок настає,
Я знаю радість, смуток, відчай, зло.
Я знаю, як друг руку подає.
Я знаю, переможе лиш добро.


Я знаю смак відвертості в словах,
І зраду, і образу, і любов.
Я знаю гіркоту в лихих думках.
Я знаю те, що день настане знов.


Знаю, як із часом все минає,
Я знаю, як бентежить це тебе.
Знаю, як молитва зігріває.
Я знаю все, й не знаю лиш себе.


Я знаю, як леліють немовля,
Охороняють пильно від біди.
Я знаю, що таке моя Земля.
Я знаю, як крокують до мети.


Я знаю сонце, квіти і траву,
Я знаю хмари, ніжність, почуття.
Я знаю, як рідню свою люблю.
Я знаю, що лише одне життя.

 
Я знаю, як шепоче вітерець,
І як співає море голубе,
Я знаю, є початок, є кінець.
Я знаю все й не знаю лиш себе.