Шипота Ірина

Моя Україна

 

Де найкращая земля?
Краще рідної немає!
..

 

На красу землі моєї не надивлюся
І за нашу долю-волю серцем всім молюся:

 

Україна, як рідная мати,  
Огортає теплом нас своїм,

 

Любо нам в ній жити.  

 

Ця Вітчизна – рідний край,

 

Вона краща в цілім світі
земля тополина й називається
вона милим, сонячним ім’ям — Україна!

 

Люби, шануй, оберігай

 

Свою Україну – рідний край.

 

Брати долі (памяті Василя Стуса)


Дуже схожі їхні долі,
Вони мучились доволі.
Їх кохання поманило 
І штовхнуло до могили.
Слава їх зустріла пізно,
Влада подивлялась грізно.
Цими людьми я пишаюсь,
Перед ними я схиляюсь.

 

***
Напишу я про тривогу,
Ну, а може про любов.
Про вкраїнськую дорогу
І писатиму про кров.
Про далекеє минуле 
Пригадати встигну теж.
Я вірші писати вмію,
Як Василь, не знаю меж.

 
Відповідь на "Як добре те..."


Смерті також не боюсь я,
Не кажіть мені про хрест.
Справедливості доб'юся
І пройду я сотні верст,
Я кохання вже зустріла -
Посміхнусь землі своїй.
Так, я сильно полюбила,
Навіть більше своїх мрій.

 
Лист до поета


Я дуже хочу написать,
Таки мій лист, Василь  до тебе,
Тобі все хочу розказать,
І про країну, і про себе.

 

Ти жив-любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.

 

До нас ти все ж таки вернувся

 

У памяті сердець та у віршах…
Моя земля змінилася давно. 
Яка була, уже не буде.
Мабуть, тобі не все одно,
Бо тут живуть щасливі люди.
Про тебе кажуть :"Він герой,
Вкраїна Стуса поважає. 
Хоробрий був Василь отой,
Ніхто його не забуває!"

 

Таємниця


Що тебе так поманило
В моїй любій Україні?
І чому так таланило
Саме в віршах про країну ?
Може я чогось не знаю,
Так ,Василю, розкажи.
Таємницю я пізнаю
І почну писать вірші.

 
Від Імені


Пишу про землю України, 
Що стала часткою серця мого.
Мені полюбились річки, полонини,
Озера, садки, поля і луки.
А люди, мов зірочки, в небі отім.
Серденька теплії мене зустріли, 
Так хочу подякувать людям усім,
Що так безмежно мене полюбили.