Саніна Дар’я

Герой

 

 Країна стоїть, 
Країна не впала,
Герої її стережуть. 
Молилася мати за сина солдата, 
Щоб той не поляг у бою. 
Проходили дні, проходили ночі,
А вісті про сина нема.
Загинув хлопчина за свою Вкраїну. 
Поліг у бою недарма…

 

Захисник

 

 Сковзнула крапля поту на чолі солдата. 
Учора ми були ще дітвора. 
Сьогодні ми йдемо вже воювати,
Дитинство в нас війна відібрала. 
В 16 років ми вже не малята.. 
Так, рано нам ще воювать.
Але країна нас чекає, нас, солдатів,

 

 Щоб ми могли від ворогів її охоронять. 
И не впаду ніколи я від кулі, 
Бо мамина молитва зберіга. 
Ми будемо героями Вітчизни, Навіть коли закінчиться війна.

 

Міркування

 

 Правда, честь, порозуміння
У 21 столітті усе це пішло під сумління. 
Правди не дочекаєшся, 
Честі не побачиш, 
Порозуміння не знайдеш. 
В глибокі роздуми підеш 
И не повернешся ти більше, 
Бо самотність манить,
Манить всіх,
І не пуска нікого.
Тебе ніхто не зрозуміє, 
Не зрадить, 
Брехню не подарує. 
Втративши довіру перший раз, 
Втратиш її ти вже навіки.

 


Кохання

 

 Ми знаємо, що почуття це гарне. 
Про нього писало філософів багато. 
Але у 21 столітті це не те, що було колись. 
Уже не присвячують жінкам серенади, 
Дами ведуть себе пихато, 
Але ж для справжнього кохання не треба багато. 
Кохати лиш щиро, 
Та так, щоб без фальщі.
Та нині цього не знають
І лиш розкривають пащі, 
Говорять, кохання не існує,
Але ж ви не знаєте, 
Що не всім його Бог дарує.

 

Дощ

 

  Тихо моросило за вікном. 
Омивавши дерев'яні рами, 
Змиваючи зі світу барви. 
Ти стала тим, хто замінив усе,
Ти принесла нову палітру фарби. 
Але недовго грала райдуга в житті, 
Ти пішла й залишила колір один: 
Сірий, брудний, він назавжди став моїм.