Дегтяр Наталія

 

А завтра осiнь

 

А завтра осiнь за календарем,

 

а хтось ще просить потримати лiто.

 

Та вулицi вже сповненi дощем,

 

i вiтер завива несамовито.

 

Так швидко нас покинуло тепло,

 

Серпневе сонце попрощалось рано.

 

А осiнь неминуча: ось воно-

 

це твоє перше дощове сопрано.

 

Це першi твої кроки так звучать

 

Нестримною вечiрньою грозою.

 

На вулицях ус iкудись летять,

 

а я стою й милуюся тобою:

 

Ти прикрашаєш кожен закуток

 

своєю золотавою ходою.

 

Дозволь менi зробити цей ковток

 

i впитися твоєю глибиною.

 

 


 

Над полонининою

 

Я вимрiю цей день

 

осiннiми ночами

 

Вiтражне скло небес

 

I цей стрiмкий полiт.

 

Мiй жовтий сон в травi

 

метеликом розтане,

 

I яблуня зiтхне -

 

i зронить стиглий плiд.

 

Злетить один листок,

 

впаде найкраща зiрка,

 

Щоб сто моїх бажань

 

здiйснились восени.

 

Блукатиме по снах

 

зажурена сопiлка,

 

Отари золотi

 

стiкатимуть у сни.

 

З вишиваних снiгiв

 

злетять у небо квiти,

 

I крапельками дощу

 

постукають у дiм.

 

I вже в чиїйсь душi

 

озвалися трембiти,

 

Печаль гiрських дерев

 

вогнем прошиє грiм.

 



 

Впаде на бiлi крила бiлий снiг

 

Впаде на бiлi мрiї бiлий снiг...

 

Вдягнуся я у магiю жiночу

 

Ну як ти так без мене жити мiг ?-

 

Я солодко до тебе прошепочу.

 

Заснiжить, замете усю любов.

 

Я крила вiдкладу для вiдпочинку,

 

i мовою, найкращою iз мов, тобi вiддам

 

я серця половинку.

 

Впаде на бiлi крила бiлий снiг...

 

I ангелом я стану так для тебе

 

I ти опiсля пройдених дорiг

 

не зможеш вже пiти тодi вiд мене !

 

 


 

А я люблю, як кожна жiнка, квiти

 

А я люблю, як кожна жiнка, квiти...

 

Здається, що шепоче ними вiтер

 

Слова любовi, нiжностi, зiзнання,

 

Омрiяного жiнкою кохання...

 

А я люблю, як кожна жiнка, квiти,

 

Бо ними можна серденько зiгрiти,

 

Бо ними можна довго милуватись,

 

У свiт, який навколо, закохатись...

 

А я люблю, як кожна жiнка ,квiти...

 

I цю любов нiкуди не подiти...

 

Менi, як жiнцi, треба небагато:

 

Даруй менi щодня оце звичайне свято.

 

 


 

Я вдягнула твою вишиванку

 

Україно, моя Україно!

 

Нiжний спiв у гаю солов'я.

 

Ти для мене у свiтi єдина.

 

Я навiки кровинка твоя !

 

Я вдягнула твою вишиванку.

 

Де на свiтi така є краса?!

 

Вишивала її до свiтанку

 

Найрiднiша матуся моя!

 

Я пишаюсь, що я - українка,

 

Що живу на вкраїнськiй землi !

 

Твого славного роду частинка.

 

Своє серце дарую Тобi !