Сніховська Ольга

Я страшно плачу і ридаю

 

Я страшно плачу і ридаю,

Сльозам моїм не має краю.

Душа розірветься, мабуть,

На друзки, на шматки,

На безіменні ці рядки…

 

Як можна дітям їсти не давати,

Як можна їх було так мордувати?

За що вони так завинили?

Кому ці ангели так дошкулили?

 

Чому постійно наш народ

Всі хочуть знищити, зганьбити,

Принизити, роздерти, роздавити?

Чому не маєм права жити?

На цій землі святій – від Бога?

 

Чому вони хотіли націю убити?

Чому знущались над народом?

Чому вбивали, мордували,

Чому їм їсти не давали?

Чому у ями їх скидали?

 

Невже так можна, скаже хто?

Хто відповість, хто дасть отвіт?

Хто перед Богом, перед людством

Постане хто?

 

Ніхто, мабуть …

А чи уже це допоможе,

Чи поверне ті людські душі?

Чи рани всіх загоїть, зросить

Цілющою водою …

 

Нам залишається молитись

За всіх кого забрала смерть –

Страшна, голодна!

І просити Бога, щоб лихо це –

Голодомор – не повернулося ніколи!

 

 

Осінь

 

Осінь – чудова пора,

Але як кому.

Інколи від неї душа завмира,

А колись душа -  сумна.

 

Осінь – чудова пора,

Але є й журба.

Сонце не гріє чомусь,

А так хочеться ще тепла.

 

Осінь – чудова пора,

Але все засина.

Тихо, поволі ідуть холода,

І незчуєшся вже – як зима.

 

І знову немає сну

 

І знову немає сну,

І знову думки ці важкі,

І знову так сумно і важко.

 

Сама я не знаю, чому ?

Чому я знову не сплю ?

Чому знову сльози я ллю ?

 

Можливо, то плаче душа ?

Можливо, то доля така ?

А, може, це просто безсоння ?

 

Не знаю відповідь я,

Не знаю, хоча …

Все знає моя підсвідомість!



Новий рік

 

Незабаром Новий рік,

Свято радості й добра.

Подарунків вже пора,

Їх чекає дітвора.

 

Всі ми будем святкувати,

Один одного вітати.

Щастя, радості бажати,

Колядувати, щедрувати…

 

Новий рік нехай приносить

Всім добра і миру всім!

Україні нашій милій

Радості по всій землі!

 

Нехай дітки не хворіють,

Нехай батьки не старіють.

Нехай все буде гаразд,

Повсякдень і повсякчас.

З Новим роком !