Гвоздецька Марія

  Дивні сни

  

Просто...

 

Для когось це знак,

Для когось це кара,

 А для мене просто

 Звичайна примара,

 

 Яка не являється

 Навіть у снах,

 Ні на яву,

 Ні у думках...

  

Балерина Анастасія

 

Ця балерина Анастасія,

 Що не була на сцені.

 Це була дитяча мрія,

 Наче скарб у жмені.

 

 Ця балерина Анастасія,

Що плакала ночами

 Через те, що життя — репресія,

 Страх перед глядачами

 

 Ця балерина Анастасія,

 Що у білій пачці,

 Яка дає їй більше сил

 У новому танці.

 Це балерина Анастасія....

 

 ***

 

Не розумію, ну чим я завинила,

 Чом сумовидними стали твої уста?

 Скажи, ну чим не догодила,

 Чого ти зла, засмучена, журна?

 

 Чи то через погоду, через вітер,

Що рве листки із твого деревця?

 Чи, може, через ті зівялі квіти,

 Які упали, бо не їх весна?

 

 Хамська королева?...

 

Чи так прекрасна ніч ясна

 Як та, що ти оповідав не раз?

 Неначе в довгій сріблястій сукні

 Без жодних пафосних прикрас.

 

 Така тендітна, мила та... зухвала,

 Неначе королева чи царівна.

Але в душі вона — мале дівчисько —

 Проста і зовсім-зовсім ще наївна.

 

 Ніколи не опустить очі,

 Йдучи по небесному полю,

Ніколи не стискає плечі

 Й не плаче, не стогне від болю.

 

Чи так прекрасна ніч ясна

 Про ту, що ти розказував не раз,

 Що виглядом, як хамська королева,

 А в серці — зі сльозами на очах?..

  

Двісті кроків

 

Та колискова ніжна й мила,

 Яку співала матуся ночами…

 У нас приблизно двісті кроків

 Між нашими двома життями.

 Коли пройдешся ти по краю,

 Простеленого нам думками,

Можливо, я тебе впізнаю

 У просторі між забутими снами.

 Ідеї вірша ніхто не знає,

 Її окрилено вітрами.

 У нас приблизно двісті кроків

 Між нашими світлими днями.