Гвоздецька Марія

Крик душі

 

Море під назвою «Життя»

 

Історія минущих днів... Буде із нами.

 І хоч куди від правди не втечеш,

 Все буде так, як є, й залишиться віками.

 Нічого вже не зміниш, час не повернеш.

 

 Та правда вічно буде жити,

І хоч не в кожному вона,

Ти знаєш, що не можна замінити,

 Те все, що посилають небеса.

 

Ти не повинен вірити пліткам!

 Хоч всі ми люди. У чужих очах,

 Можливо, прочитавши це, хтось скаже:

 «Що вона пише? Загубила страх?»

 

 Але, на жаль, ми всі різної крові.

 І думка в кожного ще знайдеться своя,

 Та пам'ятай, що ти лиш крапля в морі,

У морі, що під назвою «Життя».

 

 Бережи душу

 

Бережи свою душу від зла,

 Не пускай в своє серце образи.

 У житті так бракує тепла...

 Крізь імлу не просвітлиться зразу.

 

Бережи свою душу від слів,

 Що, як кулі свинцеві, ранять,

 Від порожніх і нездійснених снів,

 Що по серцю не раз барабанять.

 

 Бережи свою душу від зла

 І не дай їй в дорозі згубитися,

 Адже куди б доля не вела —

 Без душі дуже страшно залишитися.

 

Будь завжди хорошим

 

Подивись, які щасливі люди.

 Обернись і щиро посміхнись!

 Ти повір: для всіх так краще буде,

 Неодмінно краще, ніж колись!

  

Посміхнися так, щоб аж від серця,

 Щоб про сум ніхто і не згадав.

 І тоді ця посмішка озветься

 Радістю, що досі ти не знав.

 

Як у очі мої враз заглянеш,

 То побачиш щастя щире, гоже.

 Вірю я, що ти хорошим станеш —

 Бог тобі у цьому допоможе!...

 

Земля створена не для речей

 

Дістаньте почуття з архіву

Зітріть пилюку з душі й очей

 І навчіться жити красиво:

 Земля створена не для речей.

 

 Влаштуйте свято Вашим почуттям,

 Пройдіться маршем по долі,

 Налаштуйте душу на радість —

І хрест не ставте на собі…

  

Зі слів не будуйте барикад,

 Не бійтесь правди від друзів:

 Вони не покажуть вам зорепад

 Тому не малюйте ілюзій.

 

 Зніміть з емоцій павутину,

 Відмийте їх від важких думок,

 А як створити любові картину —

 Підкаже Ваш світлий крок.

  

Накипіло

 

З роками глибший біль від втрат,

 Але людина так зробила,

В нещастях завжди хтось винен

 І лише ти блажен.

 Того й цього звинуватили,

 Що в житті нема удачі,

 А що маємо–не бережемо,

 А втратимо, то плачемо.

 І ти впевнений, що маєш рацію

 І немає тебе чесніше,

 Але, дурними всіх назвавши,

 Ти не станеш розумнішим.

 І мало тих, хто збереже

 В душі благі почуття,

Коли в кишені, то дзвонить,

 А то зовсім нічого нема.

 Прийшло-пішло. Про що тужить?

 Ми з кожним днем стаємо розумніші,

 І хочеться сто років жити,

 Але тільки не старіти.

 Роки — і в казку не підеш.

 Роки — за все розплата.

 Що втратиш — не знайдеш,

 А знайдеш — то й не треба...

 Завжди шукай в собі провину,

 Не бійся покаяння...

 Цінуй життя не за довжину,

 Цінуй же за сіяння.