Богдана Мотречко

 Сама собі господар…

 

Сама собі господар,

 

Вправний майстер.

 

Керую я своїм життям одна,

 

Бо вибір мій ,то мо’є щастя,

 

І що обрати – вирішу сама!

 

 

Хтось каже: зніми рожеві окуляри, цей світ не той, що в тебе у думках.

 

Спустись на землю, не впадай в оману,

 

Загубишся й не знайдеш свого Я!

 

Дивись на перспективу, вір в майбутнє,

 

Життя – не казка. Не твоя вина…

 

Ти будеш там, де мусиш бути,

 

Ти будеш там, звідки немає вороття…

 

 

Та Ні!, скажу я всім,

 

Тут Я господар!

 

Все буде так, як схочу того я.

 

Я планки ставлю вище ваших буднів.

 

Реальність – це для мене забуття.

 

 

Не зможеш, ти не візьмеш, все не вийде…

 

Та хто ви є, моє життя судить?!

 

Ви Бог, король, чи може моя мама?

 

Чи може ви в житті щось досягли?!

 

У вас не вийшло, значить так у всіх?

 

Ти обраним повинен бути,

 

Зв’язки мати…

 

 

Та знаєш що? – це все банальний міф…

 

Хто хоче, той зуміє досягти,

 

І знайде спосіб довести, що кращий.

 

Покаже хто він, що він і хто ви…

 

Всі трудності поборе, всі невдачі,

 

І руки не опустить до мети.

 

 

І розумієш в чому фішка, друже?

 

Я – та, ким ви іще не є…

 

І знаєте чому?

 

Все дуже просто,

 

Бо ви, як стадо, вірите у все.

 

Що скажуть там, то значить правда,

 

Вони же обрані, вони же знають все,

 

А ми - ніхто, ми - сіра маса,

 

Така , ось ,місія в нас на Землі….

 

 

А я – я просто бачу вище рамок,

 

Я бачу те, чого не бачите ще ви…

 

І зірку я свою с небес дістану,

 

Таку, яку побачить увесь світ!