Шишко Анастасія

Я – українка!


Я – українка! Живу в Україні,
На вільній, чудовій моїй Батьківщині.
Де все мені рідне, де все так знайоме:
Веселий струмочок і стежка додому.


Озера і ріки, долини і гори,
Високі димлячі діди-терикони,
Лани неосяжні, поля колосисті,
І пісні матусі, калина в намисті.


І соняшник в полі, у лузі – ліщина,
І явора шепіт, струнка тополина.
В душі моїй трепетно плаче сопілка,
Бо я – українка.


Країни кращої немає

Моя Україна – це ніжна перлина,
Безмежні лани, тепла сонячна днина.
Вишневі садочки, лелеки на хаті,
У синьому небі хмарки пелехаті.


Моя Україна – матусина ласка,
Красуня-калина, бабусина казка.
Волошкове поле і спів солов’я –
Це рідна і мила країна моя.


Моя Україна – поля неозорі
І пісня струмка, стукіт дятла в діброві.
Це соняхи в цвіті, пташиная зграя –
Я кращої в світі країни не знаю.

Захисникам

Я звертаюсь щоночі до Бога
Та молюся за ваше життя,
Щоб скоріше прийшла перемога,
А війна ця пішла в небуття.


Я благаю, щоб ви повернулись
Всі живі до своїх матерів,
Щоб в кривавім бою не спіткнулись,
Обійняли скоріш дітлахів.


Вірю, буде свята перемога
Та майбутнє щасливе життя.
В Україну я вірю та в Бога
І чекаю на мир я щодня.

*****

О мово! Корінь рідного народу
Від діда-прадіда до нас дійшла.
І час твою не вип’є силу, вроду,
Не висушить ні Бугу, ні Дніпра.


В тобі степи, лани широкополі
І мамина любов, і хліб, і сіль.
Без тебе я страждала б, як без долі,
Любові не зустріла б на землі.


Бо ти моя порадниця і слава,
І зброя, й пісня, правда і терни.
Від князя Ігоря і Ольги, Ярослава
До нашої швидкої бистрини.


Життя мого щасливого основа
Квітуй, рости, збагачуйся, живи.
Бо пам’ятаю я, – коли зникає мова,
То разом з нею зникнемо і ми.


Усім тим, кого забрали небеса

Я знаю, що війна ось-ось скінчиться
І мирна зацвіте весна.
На жаль, уже ніколи не вернуться
Всі ті, кого забрали небеса.


Я знаю, що війна скінчиться
І буйно заколосяться жита.
На жаль, уже ніколи не вернуться
Всі ті, кого забрали небеса.


Я знаю, що війна скінчиться,
В очах у матері вже висохне сльоза.
На жаль, уже ніколи не вернуться
Всі ті, кого забрали небеса.


Я знаю, що війна скінчиться,
Життя нам подарує чудеса,
А в пам’яті воскреснуть, посміхнуться,
Всі ті, кого забрали небеса.